Коли постає питання, яку домашню тварину обрати, більшість одразу згадує кішок, собак, хом’ячків, морських свинок, рибок чи папуг. Але один улюбленець майже завжди залишається поза увагою — декоративний щурик, хоча за багатьма параметрами він може виявитися найзручнішим компаньйоном.
Автор зізнається, що любить усіх тварин, але якщо спробувати порівняти різні варіанти, саме щурик виглядає майже бездоганним домашнім улюбленцем.
Щур живе поруч із людиною добровільно
Кішок і собак люди цілеспрямовано одомашнювали, і навіть зараз у їхній поведінці відчувається потяг до свободи. Ситій кішці все одно цікаво за вікном, а собака, навіть улюблена й доглянута, тягне повідець до лісу чи парку.
Подібна історія й з іншими тваринами: клітки обмежують простір хом’ячків і птахів, акваріуми — риб. Вони звикають до таких умов, але спочатку не обирали життя поруч із людиною.
Щурик — інша справа. Люди намагалися його відлякувати й винищувати, та попри це він чудово пристосувався до життя поряд із нами. Для нього оселитися біля людини — майже виграшна стратегія. Якщо не виганяти дикого щура й кілька разів пригостити чимось смачним, він швидко звикає до присутності людини й починає довіряти.
Цінує ласку і спілкування
Ми любимо собак і кішок за емоційність і контактність, за те, що їх приємно гладити й обіймати. Щурик у цьому не поступається: він так само добре реагує на увагу, заспокоюється від дотиків, може завмерти й заплющити очі від задоволення.
Для нього важливі турбота, годування, відчуття безпеки, і він охоче відповідає на це прихильністю до свого господаря.
Не схильний до втеч
Домашні хом’ячки нерідко вибираються з кліток, папуги можуть відлетіти, якщо випустити їх із клітки. Зі щуриком ситуація інша: він не прагне втекти від людини.
Щур швидко розуміє, де його дім, хто його годує й захищає. Після прогулянки квартирою він спокійно повертається до свого будиночка. Йому комфортно поруч із людиною, тож бажання тікати просто не виникає.
Невибагливий у догляді
За рівнем клопоту щурик — одна з найтихіших і найменш вимогливих тварин. Його не потрібно щодня вигулювати, як собаку. Наповнювача для клітки потрібно значно менше, ніж для котячого лотка, а витрати на корм зазвичай невеликі.
Перевезти щура дуже просто: достатньо маленької переноски. У дорозі він поводиться тихо, тож оточення може навіть не здогадуватися, що поруч є тварина.
Якщо хочеться «вигулу» поза домом, щура зручно взяти із собою: його можна посадити під комір, і він спокійно там сидітиме, не створюючи проблем.
Розумний і цікавий у спілкуванні
Інтелект щура, за спостереженнями автора, не поступається кішці, собаці чи папузі, а тим паче — хом’ячкам і морським свинкам. Достатньо трохи поспостерігати за його поведінкою, щоб помітити кмітливість і здатність до навчання.
Зі щуриком можна гратися, влаштовувати невеликі «прогулянки» по квартирі, пробувати вивчати прості трюки. Спілкування з ним не обмежується лише спогляданням, як це часто буває з рибками.
Миролюбний характер
Автор згадує, що його кусали хом’ячки, щипали папуги, дряпали кішки. На цьому тлі декоративні щури вирізняються особливою лагідністю.
Одомашнений щурик настільки спокійний і терплячий, що його можна вважати однією з найдоброзичливіших домашніх тварин. Агресія з його боку — велика рідкість.
Єдиний суттєвий мінус, про який згадується, — відносно короткий термін життя щурів. Цього не змінити, але для багатьох людей переваги характеру, розуму й невибагливості щурика переважують цей недолік.
