Тяжкі метали присутні у землі, у воді, або в продуктах. Отруєння відбувається через надмірне вживання продуктів харчування та напоїв, що містять важкі метали, або вдихання забрудненого пилу або пари. Симптоми отруєння різняться залежно від виду та кількості металу, що викликав цей стан.
Свинець
Свинець – важкий метал, який може спричинити отруєння в організмі. Отруєння свинцем спричинене підвищеним рівнем свинцю в організмі. Мозок найбільш чутливий до цього типу отруєння металами, тобто отруєння свинцем. Головні болі, проблеми з пам’яттю, дратівливість, порушення інтелекту, проблеми з поведінкою, біль у животі, запори, оніміння та поколювання в руках і ногах, а також безпліддя є загальними ознаками отруєння свинцем в організмі.
Деякі негативні наслідки отруєння свинцем в організмі можуть бути постійними. Тяжкі випадки отруєння свинцем можуть призвести до анемії, судом, коми і навіть смертельного результату. Вплив свинцю може відбуватися через забруднене повітря, продукти харчування, воду, пил чи споживчі товари.
Діти наражаються на більший ризик отруєння свинцем, оскільки вони частіше кладуть у рот предмети, наприклад, що містять свинець фарби, і їх організм також може поглинати велику частку свинцю, який вони споживають. Для дорослих вплив свинцю на роботі є найчастішою причиною отруєння свинцем в організмі. Певні професії, зокрема, несуть у собі більший ризик викликати отруєння свинцем в організмі.
Миш’як – це важкий метал, і високий вміст миш’яку в організмі викликає отруєння миш’яком (отруєння важкими металами). Найбільш поширеною причиною тривалого впливу миш’яку є вживання забрудненої води. Отруєння миш’яком може викликати такі симптоми, як нудота, блювання, біль у животі та водянистий кривавий пронос. Тривалий вплив миш’яку може викликати потемніння і потовщення шкіри, проблеми з серцем, розлади мозку і навіть рак.
Надлишок ртуті в організмі може призвести до отруєння ртуттю. Симптоми цього типу отруєння металами залежать від дози, типу, методу та тривалості впливу ртуті:
- погана координація;
- м’язова слабкість;
- шкірний висип;
- оніміння рук і ніг;
- занепокоєння;
- поганий зір;
- проблеми з пам’яттю та мовою;
- проблеми зі слухом.
Високий рівень впливу метилртуті може спричинити стан, відомий як хвороба Мінамату. Діти вплив метилртуті може викликати акродинію чи стан, у якому шкіра набуває рожевий відтінок і починає лущитися. Довгострокові ускладнення отруєння ртуттю включають проблеми з нирками та зниження інтелекту.
Різні форми впливу ртуті включають пари, метали, солі та органічні сполуки. Саме зубні пломби на основі амальгами, вплив ртуті на роботі або вживання риби можуть викликати отруєння ртуттю в організмі. Інші важкі метали, які можуть викликати отруєння в організмі.
Іншими типами важких металів, які можуть призвести до отруєння, є мідь, залізо, кадмій та цинк. Невелика кількість цих металів потрібна для підтримки організму у хорошому стані. Але їх надмірна дія може викликати проблеми зі здоров’ям в організмі.
Діагностика та лікування
Для виявлення різних видів отруєння важкими металами використовують різні тести. Рівень деяких металів можна перевірити за допомогою аналізу крові та сечі, тоді як для діагностики деяких металів може знадобитися рентген. Лікар також може розпитати пацієнта про його роботу, дієту, хобі та все інше, що могло призвести до контакту з небезпечними речовинами.
Аналізи на важкі метали не є рутинними. Лікар зазвичай призначає аналізи тільки в тому випадку, якщо у людини виявляються симптоми отруєння важкими металами і якщо він у минулому зазнавав впливу важких металів. Лікар може допомогти людині визначити, що робить її хворою. Найкраще уникати цих речей і залишатися захищеним від них. Якщо у людини діагностовано отруєння металами, можливо, потрібно промити шлунок, щоб вивести метали.
У разі серйозного отруєння металами може знадобитися хелатна терапія для ефективного лікування цього захворювання. Однак ця терапія для лікування отруєння металами може бути небезпечною та може працювати не з усіма важкими металами. Люди не повинні намагатися самостійно діагностувати чи лікувати отруєння важкими металами, а мають звернутися за допомогою до лікаря.
Увага! Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.
