Яскраво-зелений блискучий жук, що сидить усередині троянди, часто викликає вигук: «Який гарний травневий хрущ!». Насправді це зовсім інший мешканець саду — золотиста бронзівка, велика прихильниця квітів, яку постійно плутають із хрущем.
Бронзівка не лише виглядає інакше, ніж травневий хрущ, а й поводиться по-іншому, має особливу будову крил і незвичний металевий блиск, що не тьмяніє навіть після висушування.
Як відрізнити бронзівку від травневого хруща
Золотиста, або звичайна, бронзівка належить до тієї самої родини, що й гігантські тропічні жуки-геркулеси та голіафи, а також травневі хрущі. Проте зовні ці комахи дуже різні.
Травневі хрущі зазвичай коричнево-сірі, з характерними вусиками у вигляді віял. Бронзівка ж має насичене смарагдово-золотисте забарвлення з виразним металевим полиском. Це один із найпомітніших жуків у наших садах.
У старому словнику Бориса Грінченка бронзівку називають «зеленяком», а ще — «піп». Тобто її яскравий колір і незвичний вигляд давно привертали увагу.
Є й інша проста ознака — час активності. Травневий хрущ вилітає навесні у вечірні години, у сутінках. Саме його описує рядок Шевченка «Хрущі над вишнями гудуть». Бронзівка ж літає вдень, причому найактивніша у спеку.
Відрізняється і спосіб польоту. Травневий хрущ, як і сонечко, перед злетом піднімає жорсткі надкрила. У бронзівки надкрила залишаються складеними: з боків є виїмки, крізь які висуваються тонкі робочі крила. Здається, ніби жук летить у «застебнутому пальті».
Чому бронзівка блищить, як метал
Золотисту бронзівку можна зустріти по всій Україні. Вона буває не лише зеленою, а й золотистою, мідно-червоною, фіолетовою, іноді навіть синюватою. Усі ці варіанти мають спільну рису — сильний металевий блиск, наче жук вкритий тонким шаром дорогоцінного металу.
Цікаво, що таке «забарвлення» не пов’язане з фарбою. Панцир бронзівки складається з дуже тонких прозорих шарів, кожен із яких трохи повернутий відносно попереднього, наче сходинки гвинтових сходів.
Із усього спектра сонячного світла така «сходова» структура відбиває переважно зелені промені, ще й закручує їх. Тому жук здається смарагдовим, а під іншим кутом може відливати синявою.
Це закручене світло можна побачити на власні очі. Якщо взяти 3D-окуляри з кінотеатру і подивитися на бронзівку по черзі кожним оком, то через одне скельце зелений жук майже почорніє. Одна лінза таких окулярів пропускає світло, закручене вліво, інша — вправо. Бронзівка ж відбиває світло лише з одним напрямком закручування, і скельце з протилежним «закрутом» його не пропускає.
У такого типу кольору є ще одна особливість. Сонечка мають справжній барвник, тому засушені екземпляри з часом тьмяніють і вицвітають. Бронзівка ж зберігає свій металевий блиск навіть у колекції.
Пояснення такого забарвлення «без фарби» дав ще 1902 року київський фізик Йосип Косоногов. А от навіщо жукам потрібен саме такий закручений блиск, досі не зрозуміло. Угорські дослідники перевіряли, чи не допомагає він бронзівкам знаходити їжу або партнерів, але виявилося, що жуки не тягнуться до такого світла. Птахів воно теж не відлякує — сороки охоче ловлять бронзівок.
Чим живиться бронзівка і яку шкоду завдає
В Україні бронзівок можна побачити з квітня до серпня, а найбільше їх на квітах наприкінці травня та в червні. Перші тижні після вильоту жуки активно літають у пошуках квітів і нектару.
Серйозним шкідником саду бронзівку зазвичай не вважають. Плодові дерева до часу її масового льоту вже відцвітають, тож їхні квітки жук майже не зачіпає.
Натомість страждають інші рослини. Бронзівка залазить у середину квітки троянди, шипшини, бузини чи бузку і виїдає тичинки та маточки, залишаючи в пелюстках рвані отвори. Вона може обгризати молоде листя троянд, винограду, яблунь і вишень.
Улітку бронзівки переходять на перестиглі ягоди та фрукти: шовковицю, черешню, малину, виноград. Тож, якщо ваша кохана — бронзівка, дарувати їй букети було б дуже економно: і квіти подарував, і «на вечерю» запросив.
Личинка бронзівки: хто живе у компості
Від яйця до дорослого жука в наших умовах зазвичай минає близько року. Більшу частину цього часу бронзівка проводить у вигляді товстої жовто-білої личинки.
Такі личинки зазвичай не шкодять рослинам, адже живляться гнилою деревиною, опалим листям, компостом і перепрілим гноєм. Тому бронзівок особливо багато в приватних садах, де є компостні купи.
Схожі товсті білі личинки має й травневий хрущ, але вони вже небезпечні для рослин, бо гризуть коріння. Відрізнити їх можна простим дослідом.
- Покладіть личинку на рівну поверхню.
- Личинка бронзівки розпрямиться, перевернеться на спину і поповзе, рухаючи ніжками догори.
- Личинка хруща залишиться зігнутою кільцем і повзатиме на боці.
Є й інші відмінності: у бронзівки голова невелика, ніжки короткі, тоді як у хруща голова більша, бурого кольору, а ноги довгі.
Личинку бронзівки краще відразу знову прикопати в компост, адже на сонці вона швидко пересихає. Нагодувавшись, личинка формує з ґрунту, трухи та власних виділень міцну капсулу-«колиску» і перетворюється на лялечку.
Стадія лялечки триває недовго — приблизно два тижні. Зиму бронзівка проводить або великою личинкою в компості, або вже сформованим жуком у тій самій земляній «колисці».
Дорослі жуки, що вийшли з лялечки наприкінці літа, відкладають яйця лише наступного року, тож доросла бронзівка може прожити майже рік. Навесні вона знову вибирається на поверхню, щоб сяяти на квітах і продовжувати свій цикл життя.
