Амброзія та повитиця належать до карантинних бур’янів, за якими в Україні офіційно стежать. Вони вже зустрічаються в усіх областях і нерідко з’являються саме на грядках, тоді як газон чи пристовбурні кола дерев залишаються чистими. Важливо розуміти, звідки ці рослини беруться, як їх упізнати та правильно знищити.
Де поширені амброзія та повитиця
Амброзії та повитиці справді найбільше на півдні та сході країни, але тепер їх можна побачити по всій Україні. Повитиця — не лише «південна дивина»: один із її видів звичайно росте на кропиві та хмелі в різних регіонах.
Повитиця виглядає як жовті нитки без коренів, що обплітають рослину й висмоктують із неї соки. Амброзія ж часто маскується серед культурних рослин, наприклад у моркві: її листки глибоко розсічені, схожі на полин, а стебло вкрите волосками.
Якщо б це була загальна біда для всієї ділянки, бур’яни швидко захопили б і газон, і під деревами. Але найчастіше вони «обирають» саме грядки, що натякає на особливий шлях потрапляння насіння.
Привезена земля: чому це не єдина причина
Одна з поширених версій — бур’яни приходять із купленою землею. Насправді привезена земля справді може містити насіння карантинних рослин, це один із основних шляхів їх розповсюдження.
Часто городники замовляють машину «справжнього чорнозему», який на ділі виявляється просіяним торфом. Таку землю розсипають і на грядки, і під дерева, і на газон. Однак амброзія та повитиця зазвичай проростають лише там, де були грядки, а не по всій ділянці. Це означає, що є ще один важливий фактор.
Корм для птиці як джерело амброзії
У господарствах, де тримають курей, компост із-під них часто опиняється саме на грядках. Тут і криється головна небезпека.
На півдні амброзія масово росте на полях соняшнику. Вона цвіте з другої половини липня, а насіння формує у вересні — якраз під час збирання соняшнику. Під час жнив її дрібні насінини завдовжки 2–3 міліметри потрапляють до соняшникового насіння, а потім — у корм для птиці.
У Бельгії перевірили 42 мішки покупного корму: суміші для курей, для диких птахів і чистий соняшник. Насіння амброзії знайшли в 13 мішках, причому більшість насінин були живими. Тобто, купуючи зернові суміші, ми можемо непомітно занести насіння амброзії на свою ділянку.
Кури розсипають корм, а потім він разом із послідом та підстилкою потрапляє в компостну купу. Шлунок курки перетирає майже все насіння, але частина дрібних і твердих насінин проходить через травлення неушкодженою.
Навіть у сильно засміченому мішку зазвичай лише одна–три насінини амброзії на кілограм корму. Але для появи бур’яну достатньо й однієї, якщо вона проросте.
Курячий послід ми зазвичай дбайливо збираємо й відправляємо в компост. Компостна купа нагрівається, але щоб насіння амброзії загинуло, температура всередині має триматися близько 55 °C приблизно три тижні. Такого тривалого нагріву досягають великі компостні майданчики, а звичайна садова купа остигає значно раніше.
У результаті насіння амброзії з перепрілим компостом ми розносимо саме по грядках. Тому й сходить вона там, де вносили компост, а не по всій ділянці.
Щоб занести амброзію, кури не обов’язкові. Узимку ми часто підгодовуємо синиць та інших птахів зерновими сумішами. Такий корм також продається як корм для птахів і, як показала бельгійська перевірка, може бути засмічений не менше, ніж суміші для курей.
Амброзію не раз знаходили біля пташників і під садовими годівницями. Тому влітку варто уважно оглянути землю під годівницею — це одне з перших місць, де може з’явитися небажаний бур’ян.
Як боротися з амброзією на грядках
Найважливіше — не допустити утворення насіння. Потрібно регулярно оглядати грядки й одразу виривати рослини з глибоко розсіченими, схожими на полин, листками та волохатим стеблом.
Зволікати не можна: один кущ амброзії зазвичай дає кілька тисяч насінин, а великий — навіть десятки тисяч. Насіння добре переносить зиму, а холод йому навіть потрібен, щоб навесні прорости. Більшість насіння сходить наступної весни, але частина може лежати в ґрунті живою десятки років.
Найкраще висмикувати молоду амброзію з коренем, поки вона не зацвіла, тобто до другої половини липня. Такі рослини можна спокійно класти в компост.
Якщо амброзія вже цвіла, насіння може дозріти навіть на вирваній рослині. У такому разі її краще скласти в пакет, щільно зав’язати й викинути разом зі сміттям. У компост такі рослини класти не варто.
Звідки береться повитиця і як її прибирати
Насіння повитиці частіше потрапляє на ділянку з покупним насінням, привезеною землею або гноєм. Її стебельця дуже помітні: жовті, тонкі, схожі на нитки. Коренів у повитиці немає.
Спочатку паросток чіпляється за сусідню рослину, обплітає її, присмоктується, а зв’язок із ґрунтом поступово висихає. Відтоді повитиця живе за рахунок «господаря».
Вибирати повитицю потрібно максимально обережно. Якщо на рослині залишиться хоча б невеликий обривок із присосками, вона знову відросте. А свіжий шматочок, що впаде на сусідню цибулю чи іншу рослину, може до неї прикріпитися.
Стебельця повитиці дуже крихкі й легко рвуться. Тому, наприклад, на цибулі її обережно розплутують і збирають усі частинки до останньої крихти. Зібране складають у пакет, зав’язують і викидають у сміття. У компост повитицю не кладуть.
Якщо заражених рослин багато, простіше вирвати їх повністю разом із повитицею. А на кущах чи квітах, які шкода знищувати, стебло зрізають на 3–6 міліметрів нижче місця, де повитиця присмокталася. Так можна зберегти рослину й одночасно позбутися паразита.
