Прибуток є для будь-якого підприємця метою, з урахуванням якої вимірюється ефективність ведення господарської діяльності. Виробники мають намір максимізувати фінансовий результат, який залежить від багатьох чинників: витрат, обсягу випуску, кількості ресурсів та їх комбінації. Першочергова задача економіста на підприємстві – знаходження об’єму, при якому фінансові результати будуть задовільними. Для цього необхідно дотримуватися правила максимізації прибутку, в основі яких лежить співвідношення граничних доходів і витрат.
Виручка і прибуток
Фінансові ресурси, які залишаються в розпорядженні підприємства після утримання економічних витрат з виручки, прирівнюють до прибутку. Ціна продукції і кількість безпосередньо впливають на обсяг сукупної виручки або валового доходу (ТР). Тобто прибуток (П) підприємства є різниця між TR і ТС, де ТС – валові (сукупні) витрати.
Порівнюючи валові показники доходу та витрат, отримаємо різні величини прибутку:
- за умови того, що TR > ТС, прибуток вище 0;
- якщо, навпаки, TR < ТС, прибуток негативна;
- якщо TR = ТС, тоді і П=0 (це стан, коли фірма не отримує прибутку, але і не несе збитків).
Здійснюючи виробництво благ (товарів, послуг), економічний суб’єкт прагне наростити прибуток. Максимізація прибутку – це визначення оптимального обсягу виробництва цих благ.
Визначення оптимального обсягу
Існує 2 підходи до виявлення тієї кількості продукції/послуг, при якому діяльність господарюючого суб’єкта буде ефективною. Умови максимізації прибутку:
- Виробляти продукцію в такому обсязі, при якому різниця між показниками ТР і МС досягає максимального значення.
- При порівнянні граничних величин доходу (МР) і витрат (МС) має виконуватися їх рівність.
Для розуміння другої умови необхідно відновити в пам’яті або вивчити визначення граничних витрат і доходу.
Граничний дохід і витрати
Граничний доход – додатковий (додатковий) результат діяльності підприємства від реалізації кожної наступної одиниці товару. Значення МР визначається відношенням валової виручки (?ТР) до додатково випущеної одиниці блага – товару/послуги (?У).
Граничні витрати визначають те, скільки ще знадобиться затратити ресурсів для виробництва додаткової одиниці продукції.
Тобто кожну наступну одиницю товару, граничні витрати від якої менше граничного доходу, необхідно виконувати, оскільки від кожної проданої одиниці підприємство отримає доходу більше, ніж витратить ресурсів. Як тільки МР=МС, слід зупиняти збільшення обсягу, оскільки при такому рівність досягається найвищий прибуток фірми. Умови максимізації прибутку досягнуто.
Мінімізація збитків
Розглянуті раніше умови максимізації прибутку, які виконуються при досягненні оптимального обсягу виробництва, дають один результат. Тобто якщо для однієї і тієї ж фірми визначати оптимальний обсяг випуску, то при використанні першого або другого умови буде досягнута однакова величина обсягу.
При виявленні економічних збитків виробник змушений також встановлювати той обсяг виробництва, при якій збитки будуть найменшими. Таке можливо за умови, що різниця між валовими витратами і виручкою буде мінімальною.
Мінімізація збитків фірми досягається тоді, коли ціна останньої одиниці виробленого обсягу дорівнює граничним витратам. Але ціна не повинна перевищувати середні валові витрати (АТС) і повинна бути вище середніх змінних витрат (АВС). При досконалої конкуренції, коли виробник не в силах вплинути на вартість товару, МР (граничний дохід) еквівалентний ціною (Р) одиниці продукції. Тоді МР=МС=Р, якщо АВС<P<АТС.
Ринкова ціна і середні витрати
Отже, правила максимізації прибутку в умовах досконалої конкуренції характерно рівність MR=МС=Н. В рівнянні з’являється ціна, яка повинна порівнюватися з витратами для отримання економічного прибутку.
Середні витрати (AC) визначаються як частка валових витрат і обсягу виробництва. Вони бувають трьох типів:
- АТС – валові;
- АВС – змінні;
- АФС – постійні.
Співвідношення ціни з витратами:
- Р > АТС – випадок, при якому досягається економічна прибуток фірми. Умови максимізації прибутку такі, що доходи вище витрат.
- Р = АТС. Підприємство покриває свої витрати, не отримуючи фінансової вигоди.
- Р < АТС характерно для збитків.
- АВС<P.
Прибуток в умовах недосконалої конкуренції
При ринковій ситуації, коли виробники можуть контролювати ціни, попит знижується, і тоді правила максимізації прибутку змінюються. Перед виробником постає питання: знизити ціну або зменшити обсяг випуску.
Але при недосконалій конкуренції, чим більше обсяг продажу, тим нижче ціна товару, і кожна додаткова одиниця продукції реалізується за низькою ціною. Тобто щоб продати додаткову одиницю, виробник знижує ціну. З одного боку, створюється ефект збільшення реалізації, з іншого боку, підприємство несе втрати, оскільки покупці платять менше.
Відносний збиток зменшує граничний дохід (MR), який не збігається з ціною продажу. Шляхи максимізації прибутку при досконалої і, навпаки, недосконалої конкуренції мають загальне умова: МР=МС. Але в кожному випадку є свої особливості, розглянути які можна при вивченні типів ринку недосконалої конкуренції.
Прибуток при монополії
Ринок, на якому один виробник здійснює продаж товару, який не має аналогічних зразків з подібним набором характеристик, іменується монополією. Відсутність конкурентів – основна умова монополії. На практиці, особливо на світовому і національному рівні, така модель ринку зустрічається рідко, але має місце на місцевому рівні.
Унікальність товару змушена примушувати покупця придбавати його за ціною, встановленою виробником, або взагалі відмовитися від нього. Але якщо ціна буде завищена, то купівельна спроможність буде знижена. Тому метою монополіста для максимізації прибутку є не тільки визначення обсягу, але і встановлення ціни на товар, при якій вся вироблена підприємством продукція буде реалізована.
Для отримання високих показників прибутку обов’язковою є умова: Р>МР=МС. Спочатку за відомим рівності МР=МС фірма-монополіст встановлює оптимальний обсяг випуску блага, а потім, порівнюючи граничний дохід з ціною, встановлює його вартість рівнянням Р>МР.
Прибуток при олігополії
Невелика кількість великих фірм, що конкурують між собою, характерна для олігополії. Тісний взаємозв’язок фірм позначається на їх поведінці при встановленні ціни. Стратегія конкурентів – основний фактор при визначенні ціни блага і обсягу випуску.
При такому типі ринкової структури не діє рівність MR=МС, при якому знаходиться оптимальний обсяг і досягається високий прибуток. Максимізація прибутку при олігополії:
- диференціація продукції;
- поліпшення якості;
- унікальний дизайн;
- підвищення рівня обслуговування.
Довгостроковий період
Максимізація прибутку в короткостроковому періоді представлена у вищенаведених прикладах. Для довгострокового періоду існують свої особливості нарощування прибутку:
- часовий фактор;
- ймовірність появи нових фірм або, навпаки, їх скорочення;
- зміна ціни.
Ситуація, коли вартість товару вище середніх валових витрат (АТС), сприяє залученню нових конкурентів в галузь. Проте різке зростання фірм призводить до збільшення обсягів товару на ринку, а це прямий шлях до зниження ціни, яка опускається до рівня АТС. Страх зазнати збитків призводить до відтоку фірм з галузі, і розвивається зворотна тенденція.
Зниження цін призводить до вирівнювання валового доходу до рівня валових витрат, величина чистого прибутку зменшується, але бухгалтерська прибуток залишається стабільною. Це дозволяє фірмам продовжувати ведення діяльності в довгостроковому періоді, не змінюючи виробництва, до збільшення попиту, який потягне за собою зростання цін і створить умови для максимізації прибутку: Р>АТС.
В галузі, яка характеризується наявністю зростаючих витрат, інша ситуація: просто це відлякує нові фірми виходити зі своєю продукцією на цей ринок, якщо ціна збиткова. У разі встановлення ціни, що перевищує середні валові витрати і забезпечує стабільний попит, існують всі можливості для виконання правила максимізації прибутку.
