Європейська химера — глибоководна риба, яка справляє враження істоти, зібраної з частин різних тварин. Величезні очі, плавці, схожі на крила, і довгий тонкий хвіст роблять її настільки незвичною, що з першого погляду важко повірити, що це справді риба.
Назву вона отримала на честь чудовиська з давньогрецьких міфів із головою лева, тулубом кози та хвостом змії — саме через враження, ніби її тіло «складене» з різних елементів.
Незвичайні зуби, гачок на лобі та дихання через ніздрі
У європейської химери немає звичних зубів. Замість них у роті розташовано шість міцних зубних пластин, якими вона роздавлює мушлі та панцири крабів. Ці пластини ростуть протягом усього життя, подібно до різців у кролика.
Через таку будову зубів і великі очі англійці дали їй ще одну назву — «риба-кролик».
Самці цієї риби мають між очима особливий складаний наріст у вигляді гачка, вкритий дрібними шипиками. Під час спарювання самець використовує цей гачок, щоб утримувати самицю за плавець. У тихоокеанської родички химери шипики на такому гачку виявилися справжніми зубами, які ростуть просто на лобі, поза ротом.
Ще одна особливість — спосіб дихання. Химера пропускає воду до зябер через ніздрі, залишаючи рот стуленим.
Життя на глибині та спосіб полювання
Європейська химера тримається поблизу дна, зазвичай на глибині від 300 до 500 метрів, де майже немає сонячного світла. Інколи вона опускається й глибше — понад кілометр.
Величезні очі допомагають їй бачити за дуже слабкого освітлення, але на полюванні вона покладається не лише на зір. На голові риби є приблизно 700 дрібних пор, які вловлюють слабке електричне поле живих організмів. Завдяки цьому химера знаходить на дні свою улюблену здобич: крабів, молюсків, морських їжаків і черв’яків.
Рухається ця риба повільно й плавно. Її широкі грудні плавці нагадують крила, і, змахуючи ними, химера ніби «летить» над дном. Коли ж потрібно відпочити, вона опускається на ґрунт і спирається на хвіст та кінчики плавців.
Отруйний шип і зустрічі з людиною
Перед першим спинним плавцем у химери захований гострий отруйний шип. Разом із плавцем він складається у спеціальну виїмку на спині. Отрута в цьому шипі слабка, але укол дуже болісний.
Попри це, випадкова зустріч із химерою для відпочивальників малоймовірна. У Чорному та Азовському морях вона не мешкає. Ареал цієї риби — Середземне море та Атлантичний океан від Марокко до Норвегії й Ісландії.
Найчастіше люди бачать химеру випадково, коли вона потрапляє в рибальські сіті, наприклад під час вилову креветок у Північному морі. Навесні біля берегів Норвегії рибалки іноді витягують одразу кілька десятків таких риб за один раз.
Доросла химера може досягати приблизно півтора метра завдовжки, але важить при цьому небагато — до 2,5 кілограма. Попри розміри, це дуже вразлива істота: потрапивши в сіті, вона майже не чинить опору і швидко гине поза водою.
М’ясо химери жорстке, тому спійманих риб зазвичай викидають назад у море. Цінність має переважно жир з її печінки.
Давня родичка акул і розвиток потомства
Найближчими сучасними родичами химер є акули та скати. Їхні еволюційні лінії розійшлися майже 400 мільйонів років тому, задовго до появи динозаврів.
Як і в акул, скелет химери повністю складається з хряща, подібного до того, що є в людському носі чи вусі. У її тілі немає жодної кістки.
Химера не викидає ікру у воду. Самиця відкладає яйце в твердій захисній капсулі завдовжки близько 17 сантиметрів. Усередині цієї капсули майбутня риба розвивається від 9 до 12 місяців.
Коли розвиток завершується, з капсули виходить приблизно десятисантиметрова химера, вже схожа на дорослу рибу. Статевої зрілості ці істоти досягають лише у віці 11–13 років, а загальна тривалість життя може сягати близько 30 років.
Таке поєднання давнього походження, незвичайної зовнішності та повільного розвитку робить європейську химеру однією з найцікавіших глибоководних риб.






