На березі річки чи на пасовищі різкий біль у шкірі часто списують на «овода». Насправді людей кусає не овід, а ґедзь — інша муха, яка харчується кров’ю, тоді як справжній овід взагалі не вміє кусатися.
Чим овід відрізняється від ґедзя
Овода й ґедзя легко сплутати, проте це різні комахи з різними способами життя.
Дорослий овід не нападає на людей та тварин: у нього недорозвинений рот, він нічого не їсть і живе всього кілька днів, використовуючи запаси, накопичені ще в личинковій стадії.
Усе його «завдання» — відкласти яйця. Шкоди худобі завдають саме личинки: наприклад, у підшкірного овода вони розвиваються безпосередньо під шкірою корів.
Натомість болючі укуси — справа ґедзя. Його легко впізнати за коротким гострим хоботком і дуже великими очима, що займають мало не половину голови. У багатьох видів ці очі переливаються зеленими та золотистими відтінками.
У народі ґедзя іноді називають сліпнем. Пов’язано це не з поганим зором, а з тим, що, коли він п’є кров, ні на що більше не реагує — настільки зосереджується на «трапезі», що його можна просто зняти зі шкіри пальцями.
Хто кусає і чому так боляче
На людей полюють лише самиці ґедзя, причому після спарювання. Кров потрібна їм для дозрівання яєць.
Напившись крові, самиця вже через три–чотири дні відкладає кладку. Кожна нова порція крові забезпечує наступну порцію яєць, тож за життя одна муха може дати кілька тисяч нащадків.
Самці крові не п’ють — їхній ротовий апарат надто слабкий. Вони живляться нектаром квітів та солодкими соками рослин.
Ґедзь кусає інакше, ніж комар. Комар проколює шкіру тонким хоботком, і перший момент часто майже не відчувається. Ґедзь же буквально розрізає шкіру «лезами» щелеп, а потім злизує кров із відкритої ранки, тому біль виникає одразу.
У його слині міститься речовина, що перешкоджає згортанню крові. Через це ранка ще деякий час кровоточить, шкіра навколо червоніє, набрякає та довго свербить.
Апетит у цих мух значний: великий ґедзь за раз може висмоктати близько 0,2 грама крові — це всього кілька крапель, але стільки ж узяли б приблизно 70 комарів.
Людину частіше кусають не найбільші види, наприклад бичачий ґедзь, який голосно гуде й віддає перевагу худобі, а дрібніші ґедзі з плямистими крилами. Вони сідають майже безшумно, і про їх присутність дізнаються лише в момент різкого укусу.
Де живуть ґедзі й як знаходять жертву
Найбільше цих мух біля річок, ставків, боліт і на пасовищах. Самиці відкладають яйця на стебла та листя рослин просто над водою.
Личинки, що вилупилися, живуть у вологому прибережному мулі та сирій землі. Там вони полюють на черв’яків, дрібних молюсків та інших личинок.
Пасовища приваблюють дорослих ґедзів насамперед тим, що там є велика рогата худоба — їхня основна здобич. Літати вони вміють дуже добре й здатні віддалятися від місця свого виходу на кілька кілометрів.
Полюють ґедзі у світлий час доби, особливо в спеку та штиль. Уночі вони не літають. Виняток — невеликі сірі ґедзі-дощівки, які активні в похмурі дні безпосередньо перед грозою і в цей час стають особливо агресивними.
На невеликій відстані ґедзь орієнтується насамперед зором. Його приваблює кілька факторів:
- Рух. Помітивши потенційну жертву, муха може довго переслідувати навіть човен чи автомобіль.
- Вода та піт. Найчастіше укуси дістаються тим, хто щойно вийшов із водойми або сильно спітнів під час роботи. Біля берега ґедзі летять і на блиск води, і на рух людей, що купаються.
- Темні й блискучі поверхні. Темний колір вабить їх значно більше, ніж світлий. Відомо, що ґедзі частіше кусають темних коней, ніж білих. У досліді з манекенами людини на темну фігуру злетілося у десять разів більше мух, ніж на таку саму, але з білими смугами.
Як знизити ризик укусу ґедзя
Коли ґедзі вже кружляють навколо, активно відмахуватися чи тікати не дуже ефективно: рух лише привертає ще більше комах. Краще використовувати продуманіші способи захисту.
1. Одягніть світлий закритий одяг. Для поїздки на річку, в поле чи на пасовище оберіть світлий щільний одяг із довгими рукавами, довгі штани та головний убір. Світле менше приваблює ґедзів, а щільна тканина ускладнює укус.
2. Користуйтеся репелентами. Варто обирати засоби, у складі яких є ДЕТА або ікаридин (це вказують на упаковці). Наносьте їх тонким шаром лише на відкриті ділянки шкіри, а не під одяг.
Оновлювати репелент слід тоді, коли ґедзі знову починають активно сідати, але не частіше, ніж зазначено в інструкції. На ґедзів такі засоби діють слабше, ніж на комарів, але кілька годин відносного спокою вони зазвичай забезпечують, навіть якщо мухи продовжують літати поруч.
3. Зробіть пастку на головному уборі. До задньої частини кепки можна прикріпити смужку звичайної клейкої стрічки. Вона ловитиме тих ґедзів, які постійно в’ються просто над головою.
4. Ховайтеся в затінку або під дахом. У густий тінь ґедзі майже не залітають. У будинку чи в салоні автомобіля вони також, як правило, не кусають — зазвичай просто б’ються об скло, намагаючись вибратися назовні.
5. Використайте приманку на подвір’ї. Для захисту ділянки можна спорудити пастку. Під навісом підвішують великий темний блискучий м’яч. Ґедзі сприймають його як велику тварину та летять до нього, потрапляючи в пастку.
Розуміння того, що болючий слід на шкірі залишає не овід, а саме ґедзь, допомагає й правильно оцінити небезпеку, і краще підготуватися до прогулянок біля води чи до роботи в полі влітку.






