Причини хронічних порушень функцій центральної нервової системи до кінця не вивчені. Свою роль у розвитку хвороби Паркінсона відіграє генетика. При цьому дедалі більше даних свідчить, що на виникнення розладу впливає навколишнє середовище.
Лікарі та науковці все частіше пов’язують захворювання з впливом певних токсинів. Йдеться не про разовий контакт, а про тривалий, хронічний вплив таких потенційно небезпечних речовин:
- Пестициди та гербіциди.
- Забруднене повітря в містах.
- Деякі метали, включно зі свинцем і марганцем.
- Розчинники, що містяться в побутовій хімії та промисловості.
- Синтетичні нейротоксини.
- Хімікати.
Зрозуміти, як навколишнє середовище позначається на розвитку хвороби, непросто. На відміну від генетики, яку вивчають за аналізом крові, неможливо з такою ж точністю визначити вплив токсинів за останні десятиліття.
Дослідження стикаються з низкою труднощів:
- Люди з хворобою Паркінсона нерідко починають відчувати симптоми через 20-30 років після початку її розвитку.
- Опитування, які прагнуть з’ясувати минулий контакт із токсинами, не завжди бувають точними.
- Вплив одних і тих самих речовин по-різному впливає на людей.
Хоча неможливо повністю виключити всі ризики, є способи мінімізувати небезпеку токсинів:
- Одягайте захисне спорядження. Якщо ви працюєте з хімікатами та пестицидами, використовуйте маски, рукавички та спецодяг.
- Враховуйте сімейну історію. Якщо у близьких родичів були випадки хвороби Паркінсона, уникайте додаткового ризику. Зведіть до мінімуму контакт зі шкідливими речовинами.
- Фільтруйте воду. У неї можуть потрапляти свинець та інші забруднювачі. Коли є підозри на погану якість водопроводу, використовуйте фільтри або бутильовану воду.
- Підтримуйте екологічні ініціативи. Беріть участь у програмах з обмеженого застосування небезпечних хімікатів. Це внесок у загальне здоров’я і майбутнє поколінь.
