Багато людей, які почуваються незручно через власне тіло, намагаються виглядати стрункішою. Для реалізації такої мети вони втягують живіт. При цьому не усвідомлюють, що надто часте повторення подібної дії може призвести до серйозних проблем здоров’я. Для його позначення існує спеціальний термін – синдром пісочного годинника.
Це поняття не має жодного відношення до бажаної форми тіла. Коли людина намагається підтягнути живіт відбувається скорочення м’язів верхньої частини черевного преса. Вони стають перенапруженими, перебувають у гіпертонусі. У нижньому відділі м’язи слабшають від того, що не задіяні. Виникає дисбаланс, відомий як синдром пісочного годинника. Для такого стану характерно часте і тривале стиснення шлунка. Порушення може статися з таких причин:
- Людина відчуває біль після операції або травми. Він дихає неглибоко, щоб захистити м’язи від його посилення.
- Естетичні міркування. Бажання виглядати струнким, привабливим, яке пов’язане зі сприйняттям того, що плоский прес – показник здоров’я чи атлетизму. Це найчастіша причина виникнення синдрому.
Внаслідок сильного дисбалансу м’язів з’являються такі ускладнення:
- Проблеми із диханням. При неправильному стисканні діафрагма вчиться скорочуватись у протилежному напрямку. Нижні ребра підтягуються вгору і всередину, замість опускатися і створювати негативний простір для розширення легень при вдиху. Людина не може дихати на повну силу. Площа поверхні транспортування кисню обмежена. Його споживання іноді знижується на 30%.
- Біль у шиї та спині. Коли виникає синдром пісочного годинника, тіло намагається знайти місце для розширення ребер. Легкі починають тиснути нагору, що може викликати біль у шиї, підвищене навантаження на середню та нижню частину спини, м’язи якої пов’язані з черевним пресом.
- Проблеми з тазовим дном. М’які тканини внизу живота не можуть скорочуватися самостійно з тією самою частотою та силою, що й угорі. Послаблення м’язів тазового дна викликає витік сечі при сміху, кашлі, чханні.
Увага! Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.
