Внутрішня пам’ять комп’ютера поділяється на оперативну та постійну. На відміну від зовнішньої, яка представлена підключеними пристроями HDD, USB-флеш, SD-картами, оптичними дисками, вона є одним з основних елементів системи, що забезпечують її роботу. Пристрої такого типу розміщуються безпосередньо на материнській платі і не вимагають звернення до них користувача. Подивимося, чим відрізняється оперативна пам’ять від постійної.

Оперативна пам’ять (RAM) – енергозалежна змінна пам’ять з довільним доступом, у якій зберігаються дані, що обробляються процесором в конкретний момент часу. Реалізується у вигляді оперативних запам’ятовуючих пристроїв і часто називається просто ОЗП.

RAM

Постійна пам’ять (ROM) – енергонезалежна пам’ять, що зберігає незмінні дані. Реалізується у вигляді розпаяних на платі мікросхем, які називаються постійними запам’ятовуючими пристроями.

ROM

ПЗУ часто плутають з накопичувачами, на які записують файли користувачі. Насправді ця пам’ять їм недоступна: ROM записані BIOS і інші мікропрограми, призначені для управління взаємодією апаратних елементів, а в мобільних пристроях – ще й операційна система. Технічно до ПЗУ також відносяться і CD-ROM, магнітні стрічки, перфокарти та інші носії з одноразово розміщеною інформацією, проте частиною системи внутрішньої пам’яті комп’ютера вони, звичайно, не є.

Різниця між оперативною та постійною пам’яттю

Уявіть собі, що пишете, наприклад, доповідь. Щоб прочитати статтю, ви встаєте, підходите до шафи, берете книгу або журнал, несете її за стіл, шукаєте інформацію, закриваєте, несете її назад, ставите на полицю. І так раз за разом. Повільно і незручно, особливо якщо шафа в іншій кімнаті. А якщо сісти за великий вільний робочий стіл? Ось тут у вас лежать три журнали, відкриті на потрібних сторінках, от тут – енциклопедії, там методичка, а на моніторі – браузер з посиланнями на літературу. Все доступно, тільки руку простягни і прочитай. Точно так само в оперативній пам’яті зберігаються файли запущених програм і відкритих документів. У порівнянні з накопичувачами, навіть найбільш перспективними, ОЗУ набагато швидша, час звернення вимірюється в наносекундах.

Оперативна пам’ять використовується в операціях комп’ютера після його запуску і завантаження ОС. З ПЗУ дані зчитуються переважно під час старту системи, а додатки до них не звертаються. Запис інформації в постійну пам’ять може бути або фабричною (власне ROM), або одноразово програмованою (PROM, в побуті маніпуляція іменується «прошивкою»).

Основна технічна відмінність оперативної пам’яті від постійної – енергозалежність. З відключенням живлення ОЗП повністю очищається від даних, скільки б їх не було і якими б важливими вони не здавалися. Кожен хоча б раз потрапляв у ситуацію, коли в процесі роботи за комп’ютером раптово зникало світло, і тоді зміни в документі, відкриті сторінки в браузері, відео не зберігалися. Це відбувається тому, що до запису нової редакції у зовнішню пам’ять вона зберігається в пам’яті оперативній, яка, будучи знеструмленою, обнуляється.

Постійна пам’ять енергонезалежна. Повне відключення енергії ніяк не впливає на її вміст, тому програми, які запускаються з (ПЗП BIOS POST, ОС) вимагають лише однократного запису.

Якщо порівнювати, наприклад, процес набору тексту в редакторі і заливку прошивки або оновлення смартфону, помітно, в чому різниця між оперативною та постійною пам’яттю. Символи з’являються на екрані відразу (задіяна RAM), а у другому випадку буде потрібно декілька хвилин, а іноді й години (пишеться в ROM).

В сучасних системах використовуються твердотільні динамічні ОЗУ (DRAM), виконані у вигляді планок з розпаяними на них мікрочіпами та контактами. Їх можна вийняти і замінити на інші, припустимо, більшого обсягу. ПЗУ розміщуються безпосередньо на платі, заміні підлягають тільки в цілях ремонту. Оперативна пам’ять може зберігати до 64 Гб інформації в одному модулі, місткість одного чіпа постійної істотно менше – кілька Мб.

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here