Для чого необхідна RAM-пам’ять комп’ютера. Коротко про стандарти

Будь-який комп’ютер складається з комплектуючих, кожний компонент виконує якусь функцію. Так, жорсткий диск необхідний для зберігання файлів; відеокарта формує зображення, яке відображає дисплей монітора; процесор виконує математичні операції, ну а RAM-пам’ять потрібна для збереження проміжних результатів. Кожен з цих вузлів, по суті, є незамінним.

Що таке RAM-пам’ять

Одним з найважливіших елементів будь-якої обчислювальної системи є модулі оперативного запам’ятовуючого пристрою. Іноді їх називають по-простому – RAM. Це скорочення відбулося від перших літер англійських слів Random Access Memory, що можна перевести як «Ять з випадковим доступом до будь-якого свого блоку» або, що простіше, ОЗП (оперативний запам’ятовуючий пристрій). Фізично це невеликі планки текстоліту, на яких розведені струмопровідні доріжки і припаяні мікросхеми з наборами транзисторів – запам’ятовуючих комірок, а на одній із сторін присутня двостороння гребінка ковзних контактів, що дозволяє підключати модулі до відповідних роз’ємів материнської плати.

RAM-пам’ять використовується для зберігання даних, необхідних всім системам комп’ютера. Ключова особливість, яку варто запам’ятати, полягає в тому, що після скидання або виключення вся збережена інформація з комірок стирається. Розповідаючи про те, що ж таке RAM-пам’ять, має сенс провести аналогію з мисленням людини. Наприклад, необхідно виконати додавання двох чисел. Людина утримує в пам’яті одне число і, подумки підставляючи друге, здійснює математичну операцію. Той «лист», на якому виконуються запис і розрахунок, як раз і є аналогом оперативної пам’яті комп’ютера. На наступний день результат можна вже і не згадати. Зрозуміло, це дуже спрощена модель, але її достатньо для розуміння.

В обчислювальних системах з оперативної пам’яті процесор вибирає дані, що розміщуються там додатками, а також туди ж відправляє результати обробки, згодом «забираемые» програмами. Саме тому використовується термін «оперативна», тобто необхідна для поточних операцій.

Види запам’ятовуючих пристроїв комп’ютера

Зазначимо, що існує постійна пам’ять – це мікросхеми ПЗУ, транзистори яких здатні перебувати в якомусь певному стані при відсутності напруги. Такі мікросхеми встановлюються, наприклад, у вінчестерах, роутерах, моніторах (збереження налаштувань) і інших пристроях, де скидання мікропрограми неприпустимий.

Іноді термін «постійна пам’ять» використовується по відношенню до накопичувачів, однак це не зовсім коректно. У цьому легко переконатися, запитавши у консультантів магазину електроніки не жорсткий диск, а постійне запам’ятовуючий пристрій.

Існує ще одна модифікація рішень для зберігання даних, що представляє гібрид ОЗУ і ПЗУ. Так, користувацькі налаштування БІОС материнської плати зберігаються в мікросхеми, транзистори якої підтримуються нікчемним струмом, одержуваних від акумуляторної «батарейки-таблетки». Ця ідея отримала «друге життя» в спеціальних накопичувачах, носіями даних в яких є звичайні модулі пам’яті, підтримувані батареєю.

Модифікації

Існує кілька модифікацій «оперативки». У системах 386/486/Pentium використовувалися планки, розроблені у відповідності зі стандартом SIMM і DIMM SDRAM. Частота роботи чіпів та шини становила від 66 до 133 мегагерц, розрядність була 64 біта (проти 32 у SIMM). Із збільшенням продуктивності центральних процесорів і відеокарт потрібно прискорити роботу оперативної пам’яті, тому дані стали передавати по спаду і підйому опорної частоти, фактично подвоївши пропускну здатність (DDR). Такі планки використовують напругу в 2.5 Вольт і зараз застосовуються лише у спеціалізованих пристроях. Більш нова модифікація DDR2 працює при 1.8 і дозволяє пропустити за одиницю часу більше даних, ніж попередній стандарт. Орієнтовно можна вважати, що швидкісна версія DDR ледь дотягує до «звичайної» з оновленої версії.

І, нарешті, найбільш поширений зараз стандарт DDR3 здатний передавати 4 пакета даних під час кожного періоду опорної частоти, що призводить до збільшення пропускної здатності. Однак для стійкості були введені додаткові затримки. Для живлення подається на модулі 1.5 Ст. В цілому використання DDR3 спільно з сучасними процесорами більш дозволяє домогтися більш високої швидкодії системи.

Проблеми і рішення

Дуже часто в списку конфігурації можна знайти таку інформацію: «Оперативна пам’ять — 4 Гб». Це означає, що до материнської плати підключений один або кілька модулів ОЗП з сумарним об’ємом чотири гігабайти. Багато це чи мало для такого елемента, як оперативна пам’ять? 4 Гб поки що цілком достатньо для вирішення будь-яких завдань, принаймні, для середньостатистичного користувача. З іншого боку, це вже той необхідний мінімум, без якого нормальна робота операційних систем Windows Vista 10 неможлива.
Спроба використання нових систем з недостатнім обсягом ОЗП може призвести до появи повідомлення про те, що не вистачає пам’яті RAM. На щастя, ця проблема легко вирішується. В тому, як збільшити пам’ять RAM, немає нічого складного. Для цього потрібно визначити, скільки планок встановлено. Вона може бути одна на 4 Гб, а може бути кілька, але з меншим об’ємом. Залежно від цього доведеться вирішувати, просто додавати або повністю змінювати ОЗП. Далі потрібно визначити, скільки вільних роз’ємів для пам’яті є на платі. Краще всього подивитися «вживу», знявши кришку корпусу. Залишиться або додати ще планок, або змінити існуючу на більш об’ємну модель. При цьому важливо враховувати стандарт встановленого ОЗУ (DDR 1-3).

 

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/270829-d-123/