Романтика розкопок приваблює кожного, хто в середній школі починає знайомитися зі всесвітньою історією, однак багато хто вважають, що археологія займається виключно витягом з землі кісток, уламків і коштовностей – не наука, а супутня діяльність історії. Виходячи з загального поняття історичних дисциплін, ми можемо визначити, що вивчає археологія: історичне минуле людства. Тільки предметом дослідження археології є виключно речові джерела.

У цьому зв’язку варто згадати про відмінності між речовими та письмовими джерелами. Письмові свідоцтва – опис подій і фактів, викладене очевидцем або сучасником і записане на матеріальному носії. Один з головних ознак таких джерел – опосередкованість і суб’єктивність: оповідач може інтерпретувати подію з точки зору власного сприйняття та досвіду. Речові джерела об’єктивні, інтерпретуються лише результати аналізу отриманої в ході їх вивчення інформації.

До речових джерел відносяться всі матеріальні цінності і блага, створені людиною: це і зброя, і прикраси, і одяг, і посуд, і будівлі, і інструменти. Сюди ж відносяться й матеріальні носії письмових джерел незалежно від їх змісту. Археологи витягують з факту виявлення предмета максимум інформації, аналізують і систематизують її, роблять висновки на основі отриманих даних.

Так, наприклад, при дослідженні місць проживання людей виявляють пласти землі, що служили підлогою багатьом поколінням однієї сім’ї. Аналіз цих пластів може розповісти про побут і харчуванні набагато більше, ніж свідчення літописця або очевидця: фрагменти кісток тварин і риб, уламки посуду, залишки одягу, будівельних матеріалів дозволяють реконструювати спосіб життя людей досліджуваного періоду. Речові джерела не вимагають доказів, крім доказ власної автентичності.

Для вивчення знайдених артефактів археологи користуються методами радіовуглецевого аналізу, спектрального аналізу, металлографией, гідратації скла, вивчають кільцеві зрізи деревини, ступінь залишкової намагніченості глини. В археології застосовуються і власні унікальні методи дослідження. Одним з найважливіших можна вважати стратиграфічний метод – спостереження за чергуванням культурних шарів у місцях осілості людей. Метод вивчення слідів роботи на предметах не дозволяє визначити призначення, місце і час їх виготовлення.

 

Археологія включає в себе теоретичну і практичну (інакше ще звану польовий) частини. Романтизується, звичайно, виключно польова археологія – це якраз безпосередньо розкопки з їх знахідками, легендами, містичними застереженнями і таємницею скелетів. Теоретична археологія займається вивченням документів та артефактів, знайдених при розкопках, аналізом отриманої інформації і висновками. Так, знаменитий першовідкривач гомерівської Трої Генріх Шліман був польовим археологом, організатором досліджень “на землі”. Свої знахідки він успішно продавав археологам-теоретикам, які на основі отриманого матеріалу робили експертні висновки, не завжди співпадали з теоріями самого Шлімана.

Можна говорити про експериментальної археології, діяльність в рамках якої спрямована на реконструкцію як предметів, так і способу життя людини. Ця наука дозволяє нам скласти уявлення про зброю та інструменти стародавніх людей, про їх побут, їжі, культури, зовнішньому вигляді. Експериментальна археологія показала нам особа Нефертіті, спис неандертальця, розповіла про життя шумерів і війнах ацтеків.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here