Ця подорож стала для нас першим досвідом самостійної поїздки. Первісний план, що зародилася кілька років тому, складався з 10 країн і 5 тижнів подорожі на власному автомобілі. Коли мрія почала втілюватися в життя, то сильно трансформувалася. У підсумку лишилося: 16 днів подорожі, переліт до Європи і назад на літаку, оренда автомобіля на місці і лише 3 країни.
Лазурний берег
До змісту
Розробка маршруту
Маршрут був такий: переліт з Росії в Іспанію, оренда автомобіля, поїздка вздовж узбережжя Середземного моря, перетин кордону з Францією і подальше подорож по узбережжю, Лазурний берег, перетин кордону з Італією, відвідування Мілана і повернення в Іспанію через Атлантичне узбережжя Франції. Маршрут ми опрацьовували за допомогою Google Maps, визначили відвідування міста і місця ночівлі, виміряли відстані між зупиночними пунктами.
Хоча план поїздки і був ретельно опрацьований, ми залишали собі свободу пересування, розуміючи, що в якийсь момент нам, ймовірно, захочеться змінити маршрут. Нас цікавили не тільки такі популярні місця, як Барселона, Ніцца, але і міста, що лежать далеко від туристичних стежок, наприклад, Сарагоса, Безьє, Бордо, Генуя… Забігаючи вперед скажу, що саме в цих містах, ми змогли по-справжньому відчути атмосферу Європи.
Готичний собор в Мілані
До змісту
Вибір та бронювання готелів
Перед нами постала дилема: з одного боку, якщо заздалегідь зарезервувати готелі по всьому маршруту, то буде і дешевше і спокійніше для нас. З іншого боку, втрачається свобода пересування. А якщо нам сподобається місто N, що ми вирішимо залишитися в ньому ще на день, а у нас вже оплачений готель у наступному місті? А якщо в один із днів ми пізно станемо, пізно виїдемо, дорога виявиться занадто стомлюючим, і ми не захочемо їхати до запланованого місця ночівлі? А якщо після перших трьох днів подорожі ми зрозуміємо, що такий відпочинок — не відпочинок, доїдемо до найближчого курортного міста і все, що залишився проведемо на пляжі?
Зваживши всі плюси і мінуси, ми заздалегідь забронювали тільки два готелі: перший в Барселоні (саме це місто стало стартовою точкою нашого маршруту), другий — у наступному пункті нашого прямування. Принаймні, у нас було два дні, щоб озирнутися, освоїтися і зрозуміти, наскільки реально те, що ми задумали. Як показав подальший досвід, така тактика виправдала себе, всі інші готелі ми бронювали по мірі необхідності.
До змісту
Візи і оренда авто
Візи оформляли через Іспанська візовий центр. Спочатку прийшли на консультацію з приводу підготовки документів для самостійного відвідування декількох країн Шенгенської зони, а вже потім принесли всі необхідні документи.
Орендувати машину заздалегідь не становить особливої праці при наявності прав міжнародного зразка, банківської карти і доступу в інтернет. На ринку існує безліч міжнародних фірм, що надають дану послугу. Великі компанії мають представництва в нашій країні, а їхні сайти підтримують російську мову.
Єдина проблема полягала в тому, що далеко не всі з них готові надати машину для поїздки не лише всередині однієї країни, але й за її межами. А нам був потрібен саме такий варіант.
Безьє
До змісту
Збір інформації
Коли були визначені міста, в яких ми хотіли побувати, я почала шукати інформацію про них. Нас цікавила історія, пам’ятки і місцева кухня. Частина інформації я брала з Вікіпедії, частина з сайтів, присвячених подорожам і туризму. У підсумку всі скомпонована в єдиний файл і роздрукувала. Така шпаргалка виявилося дуже корисною: під’їжджаючи до міста, ми вже знали, куди їхати і що дивитися.
Особливий акцент я робила на готичну архітектуру. Саме цей стиль мені і моєму чоловікові подобається найбільше. Вид середньовічних готичних соборів приводить мене в захват, можу годинами розглядати ці шедеври архітектури, поволі обходячи навколо. До того ж цей спосіб практично відсутнє в нашій країні.
Паралельно з цим чоловік читав на форумах інформацію про особливості автомобільного руху, парковках, платних ділянках доріг в європейських країнах. Для навігації використовували планшет, який завантажили карту Європи.
До змісту
3,5 тисяч км по дорогах Іспанії, Франції, Італії
Приземлившись в Барселоні, ми вирушили в пункт прокату автомобілів, який знаходився тут же в будівлі аеропорту. Там нас вже чекав наш автомобіль. Дороги Європи вигідно відрізняються від наших. Головне, не заплутатися в численних розв’язках і виїхати на потрібну трасу, що сполучає пункт «А» до пункту «Б». Якщо ви не заблукали і все-таки виїхали, то далі можна розслабитися і їхати, їхати, їхати. Допустима швидкість на автомагістралі 120 км/год (Іспанія) і 130 км/год (Італія, Франція), що дозволяла легко і комфортно долати за день кілометрів 300, а то й більше.
Сумарно ми проїхали 3,5 тис. кілометрів. За весь час шляху нам не трапилося жодної ями, жодної вибоїни, жодного відкритого люка, був лише єдиний ділянка дороги, який закрили на ремонт. Ми були свідками лише одного дрібного ДТП, нас жодного разу нас не зупинила поліція.
Як кажуть, за задоволення треба платити, і ми платили. Пункт оплати з’являється відразу ж, як виїжджаєш на швидкісний автобан. Чесно сказати, стаття витрат «платні дороги» значно перевищила наші очікування.
Окремо хочеться сказати про зони відпочинку, які розташовані вздовж усіх великих магістралей. Така зона являє собою кілька альтанок зі столиками і лавками, де можна відпочити і перекусити. Тут же обладнано туалет, умивальник і сміттєві контейнери. Все дуже чисто і акуратно. Примітно, що місця для відпочинку завжди знаходилися в мальовничому місці і у віддаленні від гомінкої траси.
Такі зони користуються великою популярністю серед місцевих мандрівників. Не раз ми спостерігали таку картину: під’їжджає машина, з неї виходить сім’я і дружно сідає за столик. З машини дістається велика сумка-холодильник, і сімейство приступає до повноцінного обіду з пляшкою вина в додачу.
Генуя
До змісту
Кожен день — новий готель
Розпорядок дня був приблизно такий. Підйом, душ, сніданок, збір речей, вибір та бронювання готелю для наступної ночівлі. Виселення з кімнати, поїздка до наступного пункту, заселення в готель, прогулянка по місту, вечеря (обідати ми не встигали), сон. Якщо їхали по узбережжю, то обов’язково передбачали «пляжну» зупинку.
Вибір готелю здійснювався за такими критеріями: наявність Wi-Fi, сніданку і паркування на території самого готелю. Номер повинен був бути з душем і двоспальним ліжком. Ліміт — 100 євро за ніч на двох.
Wi-Fi нам був необхідний для зв’язку з рідними і для бронювання наступного місця ночівлі. Якщо з інтернетом і сніданками все було досить просто, то з парковками — складніше. На території готелів, розташованих у центрі великих міст, паркування не передбачалися. Машину потрібно було ставити на платну стоянку або зовсім залишати на узбіччі. До того ж ціни на готельні номери в центральній частині туристичних міст невиправдано завищені. Тому практично всі готелі ми вибирали на околиці, а до центру добиралися на громадському транспорті.
Наявність кондиціонера, телевізора, холодильника, балкона в номері нас мало цікавило. Якщо проїхати пару сотень кілометрів на машині, потім побродити кілька годин пішки вулицями, розглядаючи місцеві визначні пам’ятки, а після все це щільно повечеряти в місцевому ресторанчику, то повернувшись в номер, можна тільки сходити в душ, впасти на ліжко й миттєво заснути солодким сном. Сил на те, щоб включити телевізор або налаштувати кондиціонер, все одно вже немає.
До змісту
Переваги самостійного подорожі
Спонтанність. Девізом нашої подорожі стала фраза: «Раз вже їдемо повз, то чому б не подивитися…». Наприклад, при заселенні в черговий готель на стійці адміністратора ми побачили буклет, що запрошує відвідати соляні печери. На звороті буклету була схема проїзду як виявилося, печери всього в 10 км від нашого готелю. На наступний ранок ми спочатку відвідали печери, а вже потім поїхали далі по наміченому маршруту.
Те ж саме було з містом Грас: спочатку його відвідування не входило в наші плани, але ми в ньому побували, щоб відвідати Міжнародний музей парфюмерії. Раз вже ми в Провансі, то чому б не побувати в тих місцях, про які писав Патрік Зюскінд в «Парфюмере»? Як ми дізналися про музеї? Побачили рекламний щит на вулиці, коли вечеряли на терасі в ресторанчику.
Ну, і нарешті, князівство Монако. В планах у нас не було відвідування цього крихітного держави, але раз вже їдемо повз, то чому б не подивитися на Княжий палац?
Вдалося нам відпочити за час нашого насиченого відпустки? Вдалося! Ми зовсім не відчували себе вымотанными, навпаки, здавалося, що у нас виросли крила! Природно, ввечері, повернувшись в номер, ми відчували фізичну втому, але прокинувшись вранці, були повні сил і з радістю чекали на відвідування нових місць.
Враження від побаченого і позитивні емоції з лишком окупали години, проведені в автомобілі. Хотілося продовжити відпустку ще на пару тижнів, відвідати Рим, подовше затриматися в Бордо, провести пару-трійку днів на Атлантичному узбережжі…
Єдиним недоліком такої поїздки виявилося те, що кожен раз нам припадала розпаковувати та запаковувати валізи, що вимагало певного часу. Виїжджаючи з чергового готелю, ми весь час боялися залишити у номері що-небудь важливе.
Бордо
До змісту
Сюрпризи та несподіванки
Як би ретельно ми не готувалися до поїздки, скільки б не читали про особливості відпочинку в Європі, все передбачити неможливо. Протягом усього шляху нас чекали приємні (а іноді і не дуже сюрпризи.
- Навігатор збивався на багаторівневих розв’язках і в гірській місцевості.
- У Барселоні спритно орудують кишенькові злодії, і не тільки на багатолюдних центральних вулицях.
- Справжня італійська піца нам зовсім не сподобалася.
- Продуктові магазини і кафе закриваються рано, а в святкові дні деякі зовсім не відкриваються.
- Чутки про труднощі паркування на центральних вулицях великих міст — зовсім не чутки.
- В прокаті нам за ту ж ціну надали машину на клас вище тієї, яку ми попередньо замовили.
- Європейські водії дуже ввічливі, толерантні і дисципліновані.
- Кордони між країнами Євросоюзу практично не позначені, ми не помітили, що покинули Іспанії і вже їдемо по території Франції.
- Один із заброньованих готелів виявився SPA-готелем. Ми дві години провели в SPA-центрі, де були два басейни, джакузі, сауна та хаммам. Все це входило у вартість проживання.
- Лазурний берег — дійсно лазурний!
