Самостійна подорож на автомобілі по Європі

Хочу розповісти Вам про те, як я подорожувала по Європі без провідника — в самостійному ритмі. Я такого надивилася, що в кошмарах не бачити!

А може мені це все наснилося?

Напевно, так.

Мій новий Шевроле зовсім не придатний для російської дороги.

Кругом пробки і штрафи за природне перевищення швидкості.

Думаю, а чи не піти мені в подорожі по відомим країнам Європи?

Чим я гірше тих, хто об’їздив весь світ?

Машина нова, я — не стара, є закордонний паспорт, нахабність — теж.

Моя подруга, подорожуючи, чисто випадково познайомилася з Франком. Зараз живе в США і радіє життю.

Ні, дівчата, це, швидше, виняток із правил.

Почала я з Німеччини, зупинившись у далеких родичів, які емігрували дуже давно.

Досконало знаючи німецьку, вони могли самостійно пересуватися — без перекладача і «навідника».

Подорожуючи по Берліну, я відчувала себе оклякло — самотньою.

Косі погляди, грубі «фашистський мова» і нескінченне презирство, коли намагаєшся щось запитати на «ламаною місцевому».

Поставивши свій автомобіль у недозволеному місці, мене оштрафували і щось кричали.

В Німеччині, я не помітила тієї Європи, яку пропонує нам «клуб мандрівників».

Кілька разів мені прокололи колеса, а родичі лише в подиві похитали головою, мовляв, тут не надто шанують російських мандрівників.

На рідню я багата, тому наступною країною була «граціозна Франція».

«Париж Вашу матір»- і «жаб’ячі лапки».

Мій автомобіль витримав довгий шлях у Європу, де кругом одні чужинці.

Я не грубила, скрізь ходила з «місцевої ріднею», досконало знає французьку.

Але навіть говорячи без акценту, росіян дізнаються «по походке», і відразу ж демонструють «пафосний вид».

Самостійно я нікуди виходити не вирішувалася.

Ні, правда один раз я вийшла постригтися, і випадково почула російську мову.

Господи, невже я зустріла братика по духу?

Порівнявшись з чоловіком, я якось дурнувато привіталася, а він кивнув мені у відповідь, радісно простягаючи руку.

Франц, представився мій новий знайомий.

Колись він був Федором, також як і я, відчуваючи себе самотнім.

В Європі він прижився не відразу, знадобився час, щоб викорінити погані звички і не упускати матюків.

Він теж любив подорожувати, беручи на прокат недороге авто.

Франція мені сподобалася набагато більше, ніж Німеччина, хоча б за те, що не прокололи колеса.

Приїхавши погостювати в США, мене відразу ж відштовхнуло «квартальне поділ».

Тут негри, там — корейці, а сюди краще взагалі не ходити, а то і коліс від авто не залишиться.

Повна розгнузданість і дика свобода.

Самостійно я взагалі нікуди не виходила, та й мова не знала зовсім.

Мішель мені допоміг адаптуватися, переконуючи, що тут надто багато подорожують і бажають залишитися на постійне проживання.

Вже 3 європейські країни, і одні лише легенди про те, що так зручно жити на цивілізованому Заході.

Все це брехня!

Сіла я в нове авто і поїхала подорожувати по Росії.

Нехай у нас розбиті дороги і жирні даішники, зате всі вони свої — росіяни.

Припаркувала я машину біля будинку, закінчивши свою подорож по Європі повним розчаруванням і любов’ю до рідним просторам.

Галина Борисівна Морс.

Історію з життя мандрівниці підготував я — Едвін Востряковский.

 

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/101401-samostiine-podoroj-na-avtomobili-po-yevropi/