Хочу розповісти Вам про те, як я подорожувала по Європі без провідника – в самостійному ритмі. Я такого надивилася, що в кошмарах не бачити!
А може мені це все наснилося?
Напевно, так.
Мій новий Шевроле зовсім не придатний для російської дороги.
Кругом пробки і штрафи за природне перевищення швидкості.
Думаю, а чи не піти мені в подорожі по відомим країнам Європи?
Чим я гірше тих, хто об’їздив весь світ?
Машина нова, я – не стара, є закордонний паспорт, нахабність – теж.
Моя подруга, подорожуючи, чисто випадково познайомилася з Франком. Зараз живе в США і радіє життю.
Ні, дівчата, це, швидше, виняток із правил.
Почала я з Німеччини, зупинившись у далеких родичів, які емігрували дуже давно.
Досконало знаючи німецьку, вони могли самостійно пересуватися – без перекладача і “навідника”.
Подорожуючи по Берліну, я відчувала себе оклякло – самотньою.
Косі погляди, грубі “фашистський мова” і нескінченне презирство, коли намагаєшся щось запитати на “ламаною місцевому”.
Поставивши свій автомобіль у недозволеному місці, мене оштрафували і щось кричали.
В Німеччині, я не помітила тієї Європи, яку пропонує нам “клуб мандрівників”.
Кілька разів мені прокололи колеса, а родичі лише в подиві похитали головою, мовляв, тут не надто шанують російських мандрівників.
На рідню я багата, тому наступною країною була “граціозна Франція”.
“Париж Вашу матір”- і “жаб’ячі лапки”.
Мій автомобіль витримав довгий шлях у Європу, де кругом одні чужинці.
Я не грубила, скрізь ходила з “місцевої ріднею”, досконало знає французьку.
Але навіть говорячи без акценту, росіян дізнаються “по походке”, і відразу ж демонструють “пафосний вид”.
Самостійно я нікуди виходити не вирішувалася.
Ні, правда один раз я вийшла постригтися, і випадково почула російську мову.
Господи, невже я зустріла братика по духу?
Порівнявшись з чоловіком, я якось дурнувато привіталася, а він кивнув мені у відповідь, радісно простягаючи руку.
Франц, представився мій новий знайомий.
Колись він був Федором, також як і я, відчуваючи себе самотнім.
В Європі він прижився не відразу, знадобився час, щоб викорінити погані звички і не упускати матюків.
Він теж любив подорожувати, беручи на прокат недороге авто.
Франція мені сподобалася набагато більше, ніж Німеччина, хоча б за те, що не прокололи колеса.
Приїхавши погостювати в США, мене відразу ж відштовхнуло “квартальне поділ”.
Тут негри, там – корейці, а сюди краще взагалі не ходити, а то і коліс від авто не залишиться.
Повна розгнузданість і дика свобода.
Самостійно я взагалі нікуди не виходила, та й мова не знала зовсім.
Мішель мені допоміг адаптуватися, переконуючи, що тут надто багато подорожують і бажають залишитися на постійне проживання.
Вже 3 європейські країни, і одні лише легенди про те, що так зручно жити на цивілізованому Заході.
Все це брехня!
Сіла я в нове авто і поїхала подорожувати по Росії.
Нехай у нас розбиті дороги і жирні даішники, зате всі вони свої – росіяни.
Припаркувала я машину біля будинку, закінчивши свою подорож по Європі повним розчаруванням і любов’ю до рідним просторам.
Галина Борисівна Морс.
Історію з життя мандрівниці підготував я – Едвін Востряковский.
