Бібліографічний список і його оформлення

Зміни, які постійно відбуваються в суспільному житті, — зростання обсягу інформації, стрімкий розвиток нових технологій стимулюють трансформацію освітніх процесів. У зв’язку з цим особливого значення набуває організація бібліотечно-бібліографічного освіти викладачів, студентів, учнів. Дані методичні рекомендації допоможуть в освоєнні нових знань інформаційно-бібліотечного простору.

Оформлення бібліографічного списку використаної літератури є обов’язковим елементом наукової роботи.

Бібліографічний опис документа

Бібліографічний опис — це процес и результат складання по визначеним правилам переліку відомостей про який-небудь документ, які ідентифікують цей документ і дозволяють знаходити його серед багатьох інших.

Опис документів здійснюється згідно ГОСТ. Бібліографічний список повинен відповідати ГОСТ 7.1: 2006. «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

Скорочення в описі документа

Слова і словосполучення скорочуються відповідно до Дсту. Коли складається бібліографічний список у назві опису, перші три слова скорочувати не можна. Якщо назва дуже довге, тоді частина його можна пропустити, позначивши пропуск трикрапкою.

Як скласти бібліографічний список: правила

1. Бібліографічний опис при складанні списків необхідно складати мовою документа.
2. Основним джерелом інформації можуть виступати: титульна сторінка, її оборот, обкладинка документа, остання сторінка.
3. При оформлення бібліографічного списку опис має складатися з компонентів, які об’єднані в області, приведених у певну послідовність. Всі області розділяються між собою крапкою і тире (. -).
4. Якщо відомості взято не з основного джерела інформації, то їх необхідно вписати в квадратних дужках бібліографічний список, приклади: / К. Віленкін; під ред. Ш. Колмогорова; [Пер. з франц. О. В. Степанової] / [А.с Кон, Л. Мороз, Р. Петрова] / [упоряд. А. Рожко; ред. Ст. Парів, Л. Бєлов].

Орфографія при складанні бібліографії

Бібліографічний список складається відповідно до сучасної орфографії. Перше слово кожної певній галузі слід починати з великої літери. Також з великої літери слід писати всі заголовки у всіх областях і перше слово загального позначення матеріалу. Інші елементи опису пишуться з маленької літери, наприклад: Фізика [Електронний ресурс]: підручник / під ред. К. Яковлєва.

Пунктуація при складанні бібліографії

Пунктуація в бібліографічному описі використовується як розділові звичні граматичні знаки і знаки приписаної пунктуації. Рекомендована пунктуація (умовні розділові знаки) допомагає розпізнавати окремі елементи в бібліографічних описах.

Числівники у бібліографічному описі

Числівники в бібліографії пишуться в тій формі (римські, арабські, словесна форма), в якій вони написані у виданні. Однак числівники, які позначають те, випуск, частина, номер, сторінки слід записувати арабськими цифрами: Вип. 1; в 5 т.; Т. 2; ч. 5; с. 12-16; 241 с. Також на арабські слід замінювати цифри при позначенні кількості класів, курсів навчальних закладів; порядкових номерів видань; року або дат виходу, розповсюдження документа. Порядкові числівники пишуть з закінченням: 3-е изд.; 2-й курс.

Як оформити бібліографічний список?

Є такі способи групування матеріалу в списках літератури:

• алфавітний;
• систематичний;
• хронологічний;
• нумераційний;
• по розділах роботи.

Автор сам вибирає, яким чином згрупувати бібліографічний список, враховуючи особливості своєї роботи. Не можна змішувати різні методи угруповання.

Найбільш поширені способи:

• Нумераційний — матеріал розташовано в порядку згадування літератури в тексті і цитування.
• Алфавітний— в алфавіті прізвищ авторів і назв праць. Роботи одного автора розташовані за алфавітом назв або в хронології їх написання.

Посилання

При написанні дисертації, курсової або дипломної роботи у тексті в посиланні на видання, включеного в список, необхідно вказати номер, під яким це видання значиться в списку, в квадратних дужках. Наприклад:

– посилання на видання [18];

– посилання на кілька видань [12; 20; 25];

– посилання на багатотомне видання [15; Т. 5];

– посилання на конкретну сторінку видання [32; с. 11];

Якщо список пронумерований, на засланні проставляють перші слова бібліографічного опису і рік видання: [Петров В. Д., 2000]; [Амінокислоти і білки, 2002].

Місце посилання в тексті

– Після прізвища автора, на якого зроблено посилання, якщо він не цитується.

– Після цитати, якщо прізвища авторів наводяться перед нею, і після прізвища автора, якщо вона подана після цитати.

– У логічно відповідному місці, якщо автор, думки якого викладаються, не згадується, і дословности не цитується.

Найбільш часто в наукових роботах використовується алфавітна групування, тобто коли бібліографічні записи розташовуються згідно з алфавітним порядком прізвищ авторів та назв робіт (якщо автор не зазначений чи авторів більше трьох):

• розміщення бібліографічних записів при збігу першого слова назви – за алфавітом букв другого слова і т. д.;
• розміщення робіт одного автора – за алфавітом букв першого слова назви окремих творів;
• розміщення робіт авторів з однаковими прізвищами – за алфавітом ініціалів авторів;
• при збігу прізвищ та ініціалів авторів – за алфавітом робіт.

За розміщення бібліографічних записів на різних мовах:

• спочатку згідно російського алфавіту або мови з кириличним алфавітом;
• потім в порядку латинського алфавіту література на іноземних мовах.

Правильний бібліографічний список містить описи використаних джерел і розміщується в кінці роботи. Сторінки списку, як і інші сторінки тексту, нумеруються. Нумерація наскрізна, продовжує нумерацію сторінок тексту.

Використовується назва «Бібліографічний список».

Приклади оформлення бібліографічного опису книг

У таблиці наведені приклади бібліографічного опису книг і документів, які використовуються при складанні бібліографічних списків.