Білка здається безневинною любителькою горішків, але навесні птахи з криком проганяють її від гнізд. Цей звір дійсно може поласувати яйцями чи пташенятами, проте тваринна їжа займає лише невелику частку в його раціоні. Важливо розуміти, що саме й коли їсть білка, навіщо приходить до зимових годівниць і як пригостити її так, щоб не завдати шкоди ні тварині, ні птахам.
Чим білка харчується протягом року
Основу раціону звичайної білки становлять насіння шишок, горіхи, жолуді та гриби. Однак набір кормів у неї змінюється залежно від пори року.
Найбагатший на їжу період — осінь. У цей час білка активно наїдається стиглими лісовими й буковими горіхами, жолудями, насінням, а також ягодами шипшини та глоду. Паралельно вона формує запаси на зиму.
Горіхи й жолуді звір ховає в дуплах, під шаром опалого листя або неглибоко в ґрунт. Гриби білка нанизує на гілочки дерев чи ховає у тріщини кори, щоб вони добре висохли. У північних хвойних лісах одна тварина за сезон здатна насушити від півтори сотні до двох тисяч грибів.
Взимку білка не перетворюється на завзятого мисливця. На сильному морозі вона дуже швидко втрачає тепло, тому з грудня по лютий проводить у теплому гнізді по 18–19 годин на добу. Назовні вибирається лише на кілька годин, аби швидко наїстися висококалорійним насінням шишок або дістати з-під снігу та листя осінні схованки. У соснових лісах у цей час насіння соснових шишок може становити понад 90 % зимового раціону.
Найскладніше з кормом наприкінці весни та на початку літа, приблизно до липня. Старі припаси вже з’їдено, а нові шишки та горіхи ще не встигли достигнути. У цей період білка переходить на іншу рослинну їжу: молоді бруньки і пагони, соковитий внутрішній шар кори молодих хвойних дерев, цибулини, коріння та квітки дуба. Влітку до цього додаються ягоди, фрукти й зелень.
Саме під час такого «міжсезонного» голоду в меню з’являється й тваринна їжа.
Чи нападaє білка на пташині гнізда
У травні й червні білки активно шукають білкову їжу. Вони збирають комах і лялечок мурах, обстежують сухі гілки й кору в пошуках тих, хто там заховався, а також знаходять гриби. На дубах звірятко може довго полювати на гусінь — на початку літа на це витрачається понад десята частина всього часу годівлі.
Навесні в парках нерідко можна побачити картину: сороки, сойки та навіть дрібні горобці зчиняють галас і всією зграйкою намагаються відігнати білку від дерев. Побоюються вони не дарма. У період гніздування білка справді здатна розорити кладку.
Вона може забирати яйця та пташенят дроздів (співочого й омелюха), плинок, мухоловок, фазанів. У лісах із великою кількістю білок іноді трапляється, що звір займає під житло розвішений синичник просто разом із кладкою великої синиці, поїдаючи частину яєць і виводка.
Згадують навіть випадок, коли руда білка вистежила й убила дорослого чорного дрозда. Та попри це називати білку кривавою хижачкою було б перебільшенням. Напади на гнізда — не обов’язкова риса виду, а швидше особливість поведінки окремих тварин.
Під час дослідження у Швеції вивчили вміст 600 білячих шлунків і лише у чотирьох виявили залишки птахів або яєць. Це показує, що така поведінка не є масовою для білок.
До зимових пташиних годівниць білки також приходять не за синицями чи горобцями. Їх туди приваблюють насіння й горіхи, які люди насипають для пернатих.
Чим можна пригостити білку і чого робити не варто
Годувати білку м’ясом або рибою немає потреби — ані взимку, ані влітку. Якщо хочеться підгодувати звірятко в парку, варто запропонувати те, що воно звикло знаходити в природі:
- лісові горіхи, букові горішки чи їстівні каштани в шкаралупі;
- трохи кедрових горішків;
- невеликий шматочок свіжого яблука або моркви.
Щоб білці вистачало кальцію, біля годівниці інколи залишають чисту кістку, шматок рогу або панцир каракатиці (його продають у зоомагазинах для папуг) — білки із задоволенням гризуть такі тверді предмети, особливо влітку, коли ростуть білченята.
Натомість є продукти, які давати не слід. Не підходять солоні ласощі, родзинки, солодкі сухофрукти та бразильські горіхи. Не варто часто пригощати й арахісом: якщо білка харчується переважно ним, їй починає бракувати кальцію, а щелепи слабшають.
Якими б частуваннями ви не запаслися, простягати їх з долоні небезпечно. Дика тварина легко сплутає палець із горіхом і може боляче вкусити. До того ж, при тісному контакті передаються паразити й хвороби.
Є ще одна важлива причина уникати годування з рук. Звикла до підгодівлі білка втрачає обережність, поступово розучуючись самостійно шукати й ховати корм на зиму, а отже, не передає ці навички своїм малюкам.
Краще покласти частування в годівницю або на пеньок і відійти. У саду годівницю доцільно розмістити вище — на стовбурі дерева чи на стіні під захистом гілок, подалі від доріг. Так зменшується ризик, що звір стане здобиччю кішок або хижих птахів.
Наповнювати таку годівницю варто небагато — приблизно на третину об’єму й невеликими порціями раз на 3–4 дні, щоразу прибираючи зіпсовані, запліснявілі рештки.
Як поводиться налякана білка
Коли білка їсть на землі, вона постійно насторожена. Почувши підозрілий звук, звірятко завмирає стовпчиком, притискаючи передні лапки до грудей.
Якщо підійти надто близько й налякати тварину, вона розпушує хвіст і кількома довгими стрибками мчить до найближчого дерева. Видершись угору з протилежного від людини боку стовбура, білка відчуває себе у відносній безпеці й уже з гілки різко смикає хвостом, сердито цокотить і клацає зубами.
Спостерігаючи за такою поведінкою і правильно підгодовуючи білок, можна ближче познайомитися з цими тваринами, не зашкодивши їм і довколишнім птахам.
