Зимова годівниця дає змогу зблизька побачити, як по-різному поводяться птахи й хто з них має перевагу. Горобці без вагань сідають у саму годівницю цілою компанією, розгрібають корм лапами й можуть сидіти там довго. Синиці зазвичай чекають на сусідній гілці, підлітають по одній, швидко хапають насінину й одразу відлітають, щоб з’їсти її осторонь.
Хто «головний» біля годівниці
З першого погляду велика синиця та хатній горобець здаються приблизно однаковими за розміром, але насправді горобець важчий приблизно у півтора раза. У середньому він важить близько 27 г, тоді як велика синиця — приблизно 18–20 г.
Біля годівниць зазвичай домінує той вид, що більший і масивніший, тому горобці частіше перемагають у сутичках і витісняють синиць від корму. Навесні різниця в силі стає ще помітнішою: у бійках за дуплянки-штучні гніздівлі горобці нерідко виганяють синиць і навіть викидають уже відкладені синичі яйця з гнізда.
Оскільки синиці дрібніші та фізично слабші, їм невигідно довго затримуватися біля корму та зв’язуватися з агресивними сусідами. Їхня тактика — діяти максимально швидко й уникати відкритих конфліктів.
Стратегія синиці: схопити й відлетіти
Підібравши насінину, синиця відразу відносить її на найближчу гілку. Там вона притискає здобич лапкою до кори й роздовбує тверду оболонку дзьобом. На те, щоб упоратися з однією насіниною соняшнику, у птаха йде приблизно 30–40 секунд.
Запасів на майбутнє великі синиці не роблять: вони не ховають корм, а з’їдають його одразу й потім знову повертаються до годівниці по нову порцію.
Іноді синиці вдаються до обману, щоб звільнити місце біля корму. Час від часу якась велика синиця може видати тонкий свист, схожий на сигнал тривоги про небезпеку з повітря. Інші птахи, сприйнявши це як попередження про хижака, панічно розлітаються, а «ініціаторка тривоги» залишається на годівниці сама.
Зграї й голоси: як спілкуються горобці та синиці
Горобці надзвичайно товариські протягом усього року. Вони тримаються згуртованими зграями, разом проводять ніч і постійно перемовляються коротким цвіріньканням. Якщо один птах знаходить багате на корм місце, він подає особливий крик, і до годівниці швидко підтягуюється вся рідня — іноді кілька десятків особин.
У холодну пору велика синиця також наближається до людського житла. З лісу ці птахи одними з перших знаходять нові годівниці й активно ними користуються. Взимку вони об’єднуються в розріджені змішані зграї разом з іншими дрібними лісовими видами: блакитними синицями, гаїчками, повзиками, підкоришниками, золотомушками.
Біля щедро наповненої годівниці одночасно може зібратися 10–20, а інколи й до 30 великих синиць. Родичів у зимовій компанії вони загалом терплять спокійно.
У великої синиці дуже багатий «словник» — до 40 різновидів голосових сигналів. Птахи постійно перегукуються в кронах, щоб не загубити одна одну. При цьому голоси, які вони подають під час спокійного годування, сильно відрізняються від тих, що лунають при небезпеці.
За тривожними криками синиць інші дрібні птахи у змішаній зграї встигають вчасно помітити хижака. Таким чином, синиці виступають своєрідною «сигналізацією» для сусідів.
Чим живиться велика синиця в різні сезони
У теплу пору року раціон великої синиці складається переважно з дрібних безхребетних: гусениць, метеликів, жуків, павуків. Восени та взимку птах переходить на насіння та зимуючі яйця метеликів.
У сильні морози маленькому птахові потрібно особливо багато енергії, щоб пережити довгу холодну ніч. Тому в такі дні синиця годується до настання цілковитої темряви. Узимку вона може з’їсти за день насіння майже на половину власної маси. У цей період улюбленими «делікатесами» для синиць стають несолоне сире сало і шматочки м’яса.
«Темна сторона» синиці: коли вона перетворюється на хижака
Репутація безжального мисливця у великої синиці не взялася з нічого. Проте її жертвами стають, як правило, істоти, дрібніші за неї саму.
Навесні, коли йде боротьба за гніздівля, синиця здатна проявити неабияку жорстокість. Якщо в дупло, де вона вже облаштовує гніздо й відкладає яйця, зазирає дрібний птах — наприклад, самець строкатої мухоловки, — господиня може пробити прибульцю череп ударами дзьоба й навіть виклювати мозок. Втім, частіше непроханий гість устигне відскочити й полетіти.
Хижі звички трапляються в синиць і взимку, особливо у періоди гострої нестачі корму.
- Полювання на кажанів. У печерах, де зимують рукокрилі, синиці здатні цілеспрямовано шукати сплячих нетопирів, орієнтуючись на тихий писк тварин, що починають прокидатися. Птахи вбивають їх і викльовують м’які тканини та мозок.
- Напади на дрібних птахів біля годівниці. Деякі особини або невеликі зграйки пристосовуються вбивати птахів, менших за розміром, прямо в місцях підгодівлі.
- Живлення падаллю. У сильні морози синиці не цураються й замерзлих тушок загиблих тварин і птахів — від зайців до міських голубів. Часто вони починають роздзьобувати таку тушку саме з голови та очей.
Подібна поведінка виглядає жорстокою, але є вимушеною стратегією виживання під час безкормиці. Там, де є стабільне підгодовування, хижі напади фіксують значно рідше.
Є спостереження, що біля печери, де раніше синиці регулярно полювали на кажанів, почали постійно викладати насіння та сало. Після цього кількість нападів різко впала: у дні, коли корм підкладали, бачили лише один випадок, тоді як у дні без підгодівлі — сімнадцять. Це вказує на те, що синиці йдуть на полювання в основному заради їжі, а не через «вроджену кровожерливість», і при достатній кількості корму така поведінка майже зникає.
