Капустянка, або вовчок, відома городникам як небезпечний підземний шкідник, що нищить розсаду, коренеплоди та молоді дерева. Але поза грядками це не лише ворог врожаю, а й частина природних екосистем зі своїм способом життя, «піснями» та роботою в ґрунті.
Для цієї комахи городні грядки — радше зручна «їдальня по сусідству», ніж основне місце проживання. У природі капустянка обирає теплі, вологі низини біля води, а до людей приходить туди, де є пухкий, добре зволожений і багатий на перегній ґрунт.
Як виглядає та поводиться капустянка
Це велика комаха завдовжки до 5 см, причому самки зазвичай більші за самців. Вона є близькою родичкою цвіркунів, але будова її тіла нагадує крота.
Задні ноги в капустянки не пристосовані до стрибків, зате передні лапи широкі, з чотирма твердими зубцями, і працюють як маленькі лопатки. Саме через таку будову в латинській назві Gryllotalpa поєднані «цвіркун» і «кріт».
Тіло буре, густо вкрите дрібними золотистими волосками, через що здається оксамитовим. З-під коротких надкрил виглядають складені «джгутами» крила, на яких капустянка може літати, хоча робить це нечасто.
Якщо схопити її рукою, комаха здатна відчутно вкусити, а для захисту виділяє буру рідину з різким неприємним запахом.
Де капустянка живе і чому з’являється на городі
Капустянка не прив’язана до людського житла. У природних умовах вона селиться на теплих рівнинах біля води: у річкових заплавах, по берегах озер, ставків, боліт і в низинах із високим рівнем ґрунтових вод.
Сухих ділянок ця комаха уникає. У спеку чи під час тривалої посухи вона йде в пошуках більш вологої землі.
На город її приваблює вологий, пухкий, добре удобрений органікою ґрунт. Чим рясніше поливи й щедріше внесений перегній чи гній, тим більш привабливою стає ділянка для капустянки.
Самки із задоволенням заповзають у свіжий гній у травні, щоб відкласти яйця, а восени часто залишаються зимувати в гнойових та компостних купах. Поки поруч є сира низина, канава чи берег водойми, комахи здатні повертатися звідти на грядки знову.
Підземні «концерти», політ і плавання
У травні–червні в теплі тихі вечори з вологих низин можна почути рівне м’яке гудіння, схоже на голос нічного птаха дрімлюги. Це під землею «співає» самець капустянки, приваблюючи самку. Іноді стрекотіти можуть і самки, але основні «концерти» належать самцям.
Для такої пісні комаха будує собі спеціальну нору-резонатор. Самець викопує підземний хід із круглою камерою та двома отворими-«рупорами» біля поверхні. Ця конструкція підсилює звук настільки, що ґрунт біля входу ледь помітно тремтить у радіусі до 20 см, а трель чути на відстані приблизно півсотні метрів.
Одну співочу нору її власник використовує щонайменше тиждень. Чим тепліший вечір, тим частіше лунає стрекотіння.
Побачити капустянку в польоті вдається нечасто. Щоб важке тіло змогло злетіти, повітря має добре прогрітися, інакше крилові м’язи не працюватимуть належним чином. У небо комахи піднімаються зазвичай у сутінках, невдовзі після заходу сонця: летять до світла ліхтарів, освітлених вікон, а самки — ще й на «пісню» самців.
Зате плаває капустянка дуже вправно. Навесні, коли річкові заплави затоплює повінь, вона без проблем перепливає широкі розливи води.
Гніздо з «сонячним обігрівом» і повільне дорослішання
Наприкінці весни та влітку самка влаштовує гніздо неглибоко під землею. Вона робить щільну кулясту камеру розміром із кулак, приблизно 5–10 см у діаметрі.
Корені рослин навколо гнізда перегризені, і над ним утворюється лискувата ділянка із засохлими сходами. Купол камери трохи виступає над поверхнею ґрунту, щоб сонце краще прогрівало кладку — виходить своєрідне «підігрівання» майбутнього потомства.
У цю камеру самка відкладає сотні яєць і залишається поряд, охороняючи їх. Через два–три тижні з’являються рухливі личинки.
Перший час молодь залишається в гнізді під наглядом матері й живиться перегноєм. Згодом підрослі личинки розповзаються, починають рити власні ходи й шукати корм самостійно.
Розвиток до дорослої стадії триває довго: залежно від кліматичних умов повний цикл може займати близько року на півдні та до двох і більше років у північніших регіонах і в зоні Лісостепу.
Шкода на грядках і роль у дикій природі
На городах та в парниках капустянка перегризає корені розсади, виїдає картоплю, моркву й інші коренеплоди, пошкоджує кореневу систему молодих дерев і виноградних кущів. Саме через це її вважають однією з найнебажаніших мешканок грядок.
У природних умовах її діяльність виглядає інакше та може приносити й користь.
Живиться сама і стає здобиччю. Капустянка всеїдна. Окрім коренів і підземних пагонів, вона поїдає дощових черв’яків і різних личинок у ґрунті, серед яких трапляються й інші шкідники. Навесні частка тваринної їжі в її раціоні становить приблизно 30–40%, а ближче до осені комаха майже повністю переходить на соковиті коренеплоди, бульби й стебла.
Водночас і на саму капустянку постійно полюють граки, шпаки, ворони, чаплі, мідиці, кроти, туруни та мурахи — вона є важливою частиною їхнього раціону.
Розпушує й провітрює ґрунт. У теплу пору року капустянки прокладають довгі розгалужені ходи майже під самою поверхнею землі. Ці канали пропускають повітря до коренів рослин, а після дощу забезпечують швидке проникнення води в глибші шари замість стікання по щільній ґрунтовій кірці. Подібну роботу виконують і ходи дощових черв’яків.
Восени дорослі особини та підрослі личинки риють довгі косі нори й спускаються зимувати на глибину до пів метра і більше — туди, де ґрунт не промерзає. Ті, що з’явилися на присадибних ділянках, часто обирають для зимівлі теплі компостні чи гнойові купи. Тому під час осіннього перекопування таких куч капустянка, що впала в сплячку, нерідко опиняється на лопаті.
Ступінь шкоди чи користі від капустянок багато в чому залежить від їхньої кількості на обмеженій території. У природних умовах — наприклад, у річкових заплавах чи на луках — їхні ходи допомагають щільному ґрунту «дихати» і краще вбирати дощову воду. На надто доглянутих і надмірно вологих грядках та парниках їхня активність уже сприймається як серйозна проблема для врожаю.
