Шершні мають грізну репутацію, але насправді вони приносять чимало користі: дорослі особини майже не чіпають людей, зате активно винищують мух, ос, гусінь та інших комах, серед яких багато садових шкідників.
Люди зазвичай прихильно ставляться до бджіл за мед і до джмелів за їхню спокійну вдачу, а ос терплять, навіть якщо ті тягнуть зі столу шматочки їжі. Натомість шершнів часто бояться через їхній великий розмір і гучне дзижчання, яке чути ще до того, як комаху видно.
Попри це, шершень жалить людину рідко — переважно тоді, коли потривожити гніздо або схопити комаху рукою. На відстані від гнізда він поводиться миролюбно і навіть обережніше, ніж медоносна бджола.
Є ще одна особливість: на відміну від багатьох інших ос, шершні здатні літати в темряві й тягнуться до джерел світла. Тому влітку вони іноді залітають у відчинені вікна ввечері. Зазвичай достатньо широко відчинити вікно і вимкнути світло — тоді комаха сама вилетить назовні.
Чим харчується шершень і кого він ловить
Дорослий шершень віддає перевагу солодкій їжі, але шукає її не на людському столі, а на деревах. Він п’є сік із пошкоджених ділянок кори, а щоб сік почав витікати, обгризає кору на молодих гілках, наприклад у ясена чи бузку.
Наприкінці літа шершні охоче сідають на стиглі груші, виноград і падалицю. При цьому до нашої їжі вони залітають не за варенням чи фруктами, а за комахами, які крутяться біля страв, — насамперед за осами та мухами.
Найцікавіше, що дорослий шершень не їсть спійманих комах. Уся здобич призначена для личинок. У Європі основну частину його «меню» становлять мухи, але він також полює на ос, бджіл, коників, жуків, гусінь і бабок. Серед цих видів багато шкідників саду й городу.
Сильна родина шершнів здатна за день принести в гніздо до пів кілограма комах. Це приблизно стільки ж, скільки разом збирають п’ять родин синиць.
Шершні біля пасіки: загроза чи союзники
Поблизу пасіки шершні не вдираються всередину вулика. Вони чатують біля льотка і перехоплюють поодиноких бджіл, які повертаються з нектаром. Здобич шершень одразу розриває потужними щелепами, перетворюючи її на м’ясну грудочку, і несе в гніздо, щоб нагодувати личинок.
Попри це, частка бджіл у його раціоні невелика. На Сардинії вчені спостерігали за пасікою з 15 вуликів і зафіксували, що за вісім годин шершні атакували бджіл лише 21 раз. Для пасічника сусідство з гніздом шершнів може бути неприємним, але для здорової бджолиної родини воно зазвичай не є критично небезпечним.
Деякі європейські пасічники навіть спеціально розвішують на деревах ящики для гнізд шершнів. Вони вважають, що ці комахи допомагають захищати вулики від воскової молі, яка псує стільники, і така «охорона» варта кількох втрачених бджіл.
У Німеччині шершні перебувають під охороною закону, що ще раз підкреслює їхню роль у природних екосистемах.
Хто полює на шершнів
Сам шершень — теж частина харчового ланцюга. Птах осоїд руйнує гнізда ос і шершнів, щоб дістатися до їхніх личинок. Крім того, велика хижа муха ктир здатна вполювати навіть дорослого шершня, хоча іноді все відбувається навпаки, і жертвою стає сама муха.
Зовнішність і «двійники» шершня
Бджоли та джмелі здаються м’якими й трохи незграбними, тоді як шершень вражає хижою красою. Його довгі вузькі крила нагадують про швидкі нальоти, а забарвлення добре запам’ятовується.
Голова й груди шершня рудо-бурі з чорними ділянками, на грудях немає жовтих смуг. Жовтий колір мають лише передня частина голови та черевце. Такий малюнок настільки характерний, що під нього «маскуються» цілком нешкідливі комахи — деякі види метеликів і мух. Схожість із грізною осою зменшує ризик бути з’їденими хижаками, які полюють на дрібних комах.
Як шершні будують гнізда і хто в них селиться потім
Гніздо шершні створюють із своєрідного «паперу» власного виробництва. Самка, а згодом і робочі особини обгризають деревину, пережовують її і з отриманої маси формують стільники.
Такі гнізда ховають у дуплах дерев, шпаківнях, сараях, на горищах. Восени або взимку, коли опадає листя, під дахом чи в дуплі можна помітити паперову кулю — це й є колишнє житло шершнів. На цей час родина вже не живе: колонія існує приблизно пів року, затихає з середини жовтня і до кінця листопада повністю гине.
Зимують лише молоді самки, причому не в гнізді, а поодинці — у щілинах старої деревини, під корою або в дуплах. Навесні кожна з них засновує нове гніздо, до старого шершні не повертаються.
Порожнім гніздо теж не залишається. Поки колонія була активною, під ним жив жук, якого в Німеччині називають «шершневим». Він поїдає залишки їжі, мертвих шершнів і личинок мух.
На зиму в спорожнілі стільники заселяються золотоочки — світло-зелені комахи з прозорими сітчастими крилами. Їхні личинки активно знищують попелицю, швидко очищаючи рослини від цих шкідників.
Отже, шершні, хоч і виглядають загрозливо, для бджіл не настільки небезпечні, як часто здається, зате є невтомними мисливцями на мух, ос, гусінь та інших небажаних комах. Така «робота» дає їм цілком вагоме право на місце поруч із нами в природі.
