Коли ми повертаємо одяг, куплений онлайн, здається, що він просто зникає зі сфери нашої уваги. Насправді ж у більшості випадків річ знову опиняється на складі й повертається в продаж, але далеко не кожен товар після цього знаходить нового власника.
Типова ситуація: ви замовили куртку в інтернет-магазині, приміряли вдома, зрозуміли, що розмір або фасон не підходить, і відправили її назад. Найімовірніше, куртка повернеться на склад і поїде до наступного покупця. У Німеччині 2021 року 93,2% повернених товарів, переважно одяг, знову продали як нові.
Однак повернення на полицю ще не гарантує, що річ куплять. У Євросоюзі в середньому повертають приблизно кожну п’яту одиницю одягу, придбану онлайн, а серед взуття — майже кожну третю пару. Близько 70% речей відправляють назад через невідповідний розмір або фасон, тобто сам товар залишається цілим.
Чи можуть вам надіслати річ, яку вже хтось приміряв
Так, це звичайна практика. Багато великих інтернет-магазинів не обробляють повернення самостійно, а передають їх спеціалізованим компаніям. В однієї з найбільших таких фірм у Європі щороку понад 12 мільйонів повернень, і більшість із них — це одяг.
На таких підприємствах кожну одиницю товару оглядають за правилами конкретного магазину й вирішують, що з нею робити далі. За словами самої компанії, у її найбільших клієнтів приблизно 94% речей визнають «як нові», перепаковують і знову відправляють у продаж.
Те, як саме покупець повернув річ, суттєво впливає на її подальшу долю. Акуратне повернення — без носіння, зі збереженими ярликами та товарним виглядом — значно підвищує шанси, що наступний клієнт отримає її як нову.
Чому не всі повернення знову потрапляють у продаж
Шлях поверненого одягу може бути довгим. Пункти приймання, сортування та основний склад магазину часто розташовані в різних країнах, тому посилка іноді долає понад тисячу кілометрів. На це йдуть тижні, і товар може «пропустити» свій сезон.
Наприклад, зимові речі, що повернулися на склад навесні, уже складно продати за повною ціною. Те саме стосується святкового одягу: різдвяний светр, який повернули в лютому, навряд чи швидко знайде покупця без суттєвої знижки.
Є й фінансовий бік. Доставка, огляд, чищення, пакування та зберігання коштують грошей. Для недорогих речей усі ці операції можуть виявитися дорожчими за сам товар. У такій ситуації продавцю іноді вигідніше замовити нову партію, ніж витрачати ресурси на обробку повернень.
Частину поверненого одягу магазини просто знищують. Опитування німецьких ритейлерів 2019 року показало, що трохи більше половини таких речей уже не підлягали відновленню — наприклад, були зіпсовані. Інколи товар утилізують на вимогу бренду: дорогі марки не хочуть, щоб їхній одяг продавали з великими знижками.
До 44% повернень так і не знаходять нового власника
Для магазинів річ вважається «врятованою», якщо вона повернулася на полицю. Що з нею відбувається далі, продавці зазвичай не відстежують. Подальшу долю таких товарів проаналізували дослідники з університетів Ізраїлю та Нідерландів, використавши дані про посилки з одягом, які повернули у великі західноєвропейські інтернет-магазини.
За їхніми підрахунками, від 22 до 44% повернених речей так і не доходять до нового власника. Різниця залежить від того, на який склад потрапляє товар і як там організована робота.
На складах, де є спеціально навчені працівники, можуть пришити відірваний ґудзик, вивести легку пляму, повісити нову бирку. У таких випадках без нового господаря залишається приблизно п’ята частина речей. Але це потребує часу й коштів, тому частіше одяг лише швидко оглядають і сортують, і тоді майже половина повернень так і не продається.
Що відбувається з тим, що не продали як нове
Одяг із невеликими дефектами або з минулих колекцій зазвичай продають зі знижкою. Якщо й зі знижкою товар не знаходить покупця, його можуть передати на благодійність або продати перекупникам.
Перекупники купують повернення великими партіями, цілими палетами й майже за символічною ціною, а потім реалізують їх через аукціони та ринки. З речами, які потрапляють у благодійні організації, ситуація теж непроста: у секонд-хендах Західної Європи вдається продати лише від 4 до 30% такого одягу.
Решту відправляють на переробку або продають перекупникам у Східну Європу, звідки частина речей їде далі — в Азію та Африку. Іноді магазину вигідніше викинути товар, ніж віддати його безкоштовно.
У Німеччині з подарованого товару потрібно сплатити такий самий податок на додану вартість, як і з проданого. Натомість за знищений товар ПДВ не нараховується. За результатами згаданого опитування, витрати на сплату податку виявлялися вищими, ніж вартість утилізації.
Речі, які так і не знайшли власника, ріжуть на ганчір’я, а частину спалюють на сміттєспалювальних заводах, де з отриманої енергії виробляють тепло чи електрику.
Нові правила в Європі: просто викинути вже не можна
У Євросоюзі для великих компаній запровадили обмеження на знищення непроданого одягу, взуття та аксесуарів. З 19 липня 2026 року їм заборонено просто утилізувати такі товари. Повернення, зроблені покупцем протягом 14 днів після отримання, за цими правилами також вважаються непроданими.
Переробка, коли нову річ ріжуть на сировину, формально теж прирівнюється до знищення. Викидати можна лише те, що вже неможливо продати або віддати. Це, наприклад, брак, який не підлягає виправленню, підробки, а також речі з плямами чи забрудненнями від покупця, які не вдається вивести без значних витрат.
Дозволено також знищити товар, який ніхто не забрав навіть безкоштовно, хоча магазин пропонував його даром. Для середніх компаній ці обмеження почнуть діяти з 2030 року, а малий бізнес від них звільнений. У Франції подібна заборона існує ще з початку 2020-х років.
Отже, шлях поверненого одягу може бути довгим і заплутаним: від повторного продажу як нового до розпродажів, благодійності, переробки чи утилізації. На те, куди саме потрапить конкретна річ, впливають її стан, ціна, сезон, внутрішня політика бренду та чинні правила в країні.
