Звичка тримати срібну ложку чи монетку в глечику з кип’яченою водою збереглася в багатьох родинах. Вважається, що так вода довше лишається свіжою. Насправді вплив срібла в такому варіанті мінімальний: воно може трохи допомогти вже чистій воді не зіпсуватися, але не перетворює сумнівну воду на безпечну.
Якщо вода в глечику зеленіє, причина не в ложці, а в світлі та поживних речовинах у самій воді. Срібло цього не зупиняє.
Звідки взялася ідея додавати срібло до води
Зв’язок срібла з чистотою води помітили ще в давнину. Геродот згадував, що за перським царем у походах везли воду з улюбленої річки Хоасп: її кип’ятили й зберігали у срібних посудинах на возах. Тобто у сріблі тримали вже очищену воду — так само, як ми ставимо глечик на кухні.
Пізніше з’явилися розповіді про моряків, які кидали срібні монети в бочки з питною водою, щоб вона довше не псувалася під час тривалих плавань. Тоді ще ніхто не знав про мікроорганізми: їх побачив у мікроскоп лише Антоні ван Левенгук у 1670-х роках.
Як срібло взаємодіє з водою
Діє не сам металевий предмет, а йони срібла, які переходять у воду в дуже малих кількостях. Ці йони проникають у бактеріальні клітини та порушують їхні життєві процеси.
У дозах, які вважають припустимими для питної води, срібло насамперед гальмує розмноження бактерій, а не миттєво їх знищує. У 1893 році швейцарський ботанік Карл Негелі описав це явище як «олігодинамію»: сліди деяких металів у воді здатні руйнувати клітини мікроорганізмів, і срібло виявилося одним із найсильніших у цьому переліку.
Чому ложка в глечику майже не працює
Проблема в тому, що звичайна ложка віддає у воду надто мало срібла. Сам метал практично не розчиняється, у воду переходять лише сліди речовини, частина яких ще й осідає на стінках глечика.
Там, де срібло справді використовують для зберігання води, його кількість точно дозують. Наприклад, у запас водопровідної води додають спеціальні таблетки зі сріблом, які забезпечують близько 0,1 мг на літр — це верхня межа, яку вважають прийнятною для питної води. Скільки йонів дає звичайна ложка, ніхто не вимірює, але зрозуміло, що значно менше.
Є ще один нюанс: не кожен «срібний» предмет насправді зі срібла. Варто подивитися на тавро: проби 875 або 925 означають справжнє срібло з невеликою домішкою міді. А от популярні «бабусині» прибори часто виявляються мельхіоровими — це сплав міді з нікелем, де срібла немає, хіба що тонке покриття зверху.
Навіть за правильної дози срібло діє повільно. У дослідах, де використовували концентрацію на рівні тих самих 0,1 мг на літр, щоб у воді майже не лишилося бактерій, потрібно було від кількох годин до трьох діб, а в холодній воді — ще довше.
Важливо й те, що срібло не очищає брудну воду. Таблетки зі сріблом розраховані на прозору водопровідну воду й допомагають зберігати її до пів року, але для каламутної води вони не підходять. У США такі засоби дозволені лише для запобігання псуванню вже очищеної води під час зберігання.
Ложка в глечику з кип’яченою водою по суті намагається виконати те саме завдання, але з невідомою і дуже малою дозою срібла. При цьому воду з-під крана, яку вже знезаразили на водоканалі, достатньо зберігати в чистому закритому посуді — додаткові «обробки» не потрібні.
Чому вода зеленіє, а ложка темніє
Якщо вода в глечику починає «цвісти», справа не в тому, що мало срібла. У питній воді часто є нітрати та фосфати, яких достатньо для росту зелених водоростей — їм потрібне лише світло. Прозорий глечик на підвіконні або біля вікна пропускає сонячні промені, і вода зеленіє.
Слизький наліт на стінках — це колонії бактерій, яким теж вистачає поживних речовин у воді. Ложка цьому не завадить. Набагато важливіше, де стоїть глечик: його краще накривати й тримати подалі від прямого сонця.
Саме срібло з часом темніє через сполуки сірки, насамперед сірководень, який є в повітрі, а в деяких криницях — і у воді. На поверхні утворюється темний сульфід срібла. Позбутися його можна за допомогою поліролю для срібла або в теплому розчині кальцинованої соди, поклавши ложку на алюмінієву фольгу.
Де срібло справді корисне для води
Називати срібло «пустушкою» було б несправедливо: воно має реальні й доцільні сфери застосування, просто вони зовсім не схожі на ложку в домашньому глечику.
Запаси води на суднах і в космосі. У XX столітті срібло почали використовувати в резервуарах з питною водою на кораблях. Його вводили електролізом як останній етап після фільтрації та знезараження, щоб уже очищена вода довше зберігалася під час рейсу. На Міжнародній космічній станції частину запасів питної води також підтримують у належному стані за допомогою йонів срібла.
Фільтри для води. Срібло може бути й у звичайному кухонному глечику-фільтрі: активоване вугілля в картриджі іноді містить срібло, щоб мікроорганізми не розросталися всередині самого фільтра. У керамічних похідних фільтрах срібло виконує ту саму функцію, а затримує мікроби безпосередньо кераміка з порами близько 0,2 мікрона.
Отже, срібло справді має антимікробні властивості, але домашня ложка в глечику з кип’яченою водою — радше данина традиції, ніж ефективний спосіб впливати на якість питної води.
