Сучасний телевізор уже давно не просто екран для фільмів. Він підключений до інтернету, бачить інші пристрої в мережі, може слухати голосові команди й збирати інформацію про те, що ви дивитесь. Після гучного розслідування про телевізори LG багато хто замислився, чи не стежать за нами «розумні» панелі й що з цим робити.
Далі — що саме показали тести, як відповіла LG, навіщо виробникам потрібні ці дані та як за кілька хвилин обмежити збір інформації на телевізорах різних брендів.
Що виявили дослідники в телевізорах LG
Американські техноблогери разом із незалежними фахівцями з безпеки купили кілька моделей LG, включно з новою, і відстежували, які дані ті передають в інтернет і що зберігають у пам’яті.
Перше спостереження стосувалося домашньої мережі. За їхніми словами, телевізор регулярно сканує підключення й формує список усіх пристроїв у тій самій мережі. У тестовому офісі він «побачив» десятки гаджетів: телефони співробітників, розумні годинники, принтери, мережеве сховище, термостат системи кондиціювання. Тобто пристрій, куплений для перегляду фільмів, фактично склав перелік техніки поруч.
Дослідники також заявили, що телевізор фіксує сусідні мережі Wi-Fi: їхні назви та рівень сигналу. У квартирі список буде скромнішим, але принцип, за їхніми словами, залишається тим самим.
Другий блок зауважень стосувався роботи мікрофона. Автори ролика стверджують, що після звернення до голосового помічника мікрофон не вимикається одразу, а продовжує слухати, доки хтось говорить поруч, і «замовкає» лише через приблизно 10–15 секунд тиші. Почуте перетворюється на текст і зберігається в службових журналах телевізора звичайними рядками.
У відео показали сцену, де один співробітник налаштовував телевізор голосом, а двоє інших у цей час обговорювали свої справи в іншому кінці кімнати й не знали про експеримент. За словами дослідників, їхня розмова повністю потрапила до цих записів.
Окремо перевіряли дальність «чуйності». Коли в налаштуваннях підвищили чутливість мікрофона, дослідники змогли розібрати слова приблизно з 20 метрів, навіть якщо людина стояла за рогом.
Ще один важливий момент стосувався вразливостей у захисті. Фахівці навмисно зламали телевізор — зробили з ним те, що, на їхню думку, міг би зробити зловмисник. Після цього вони змогли увімкнути мікрофон і записувати звук, хоча користувач на цьому апараті ще навіть не давав згоди на голосові функції. Запис зберігався в пам’яті й без інтернету, а забрати його вдалося, щойно телевізор знову підключили до мережі.
Тут важливо не сплутати ролі. У цьому епізоді мікрофон вмикав не виробник, а людина, яка отримала несанкціонований доступ до системи. Йшлося не про те, що LG нібито слухає вашу кухню, а про те, що зламаний телевізор у чужих руках може перетворитися на пристрій для прослуховування. Про знайдені «дірки» команда повідомила компанії, щоб їх закрили.
Усі ці висновки стосуються конкретних моделей і конкретної перевірки. Повторити подібний аналіз удома неможливо, а частина даних, які телевізор надсилав в інтернет, залишилася для дослідників невидимою через шифрування.
Як відповіла LG
Компанія публічно відреагувала й різко розкритикувала висновки авторів ролика. У коментарях для преси LG заявила, що описана поведінка не відповідає дійсності.
За версією виробника, голос обробляється лише у двох випадках:
- коли користувач утримує кнопку мікрофона на пульті;
- коли пролунала фраза «Hi LG», але тільки в тих, хто сам увімкнув розпізнавання голосу на відстані.
Усі інші розмови, як стверджує LG, телевізор не записує. У режимі очікування він справді «прислухається», але лише до ключової фрази. Якщо вона не пролунала, звук обробляється всередині пристрою, одразу стирається й нікуди не передається.
Сканування домашньої мережі компанія визнала, але назвала це звичайною функцією будь-якого «розумного» пристрою: без цього телевізор не знайде колонку, телефон чи іншу техніку для підключення. Щодо розпізнавання того, що ви дивитесь, LG наполягає, що ця функція вмикається лише за згодою власника, і без неї дані не використовуються для реклами.
У підсумку маємо дві позиції — дослідників і виробника, — а кожен користувач уже сам вирішує, кому більше довіряти.
Що таке ACR і чому телевізор знає, що ви дивитесь
Є одна технологія, існування якої не заперечує жоден великий бренд — ні LG, ні Samsung, ні Sony. Це автоматичне розпізнавання контенту, або ACR. Вона присутня майже в усіх смарттелевізорах останнього десятиліття.
Принцип роботи такий. Телевізор постійно, з дуже короткими інтервалами, «знімає» зображення з екрана й перетворює його на коротку мітку — щось на кшталт цифрового відбитка. Ці мітки пакетами відправляються на сервер, де їх звіряють із великою базою й визначають, що саме ви дивитесь: канал, фільм чи рекламний ролик.
Університетські дослідники, які аналізували телевізори LG і Samsung, бачили, що LG надсилає такі мітки приблизно раз на 15 секунд, а Samsung — раз на хвилину. Насамперед розпізнаються ефірні канали й сигнал, що надходить через HDMI від приставки чи ноутбука. Навіть якщо ви дивитесь кіно з ноутбука, підключеного кабелем, телевізор усе одно «бачить» картинку.
Цього літа американська лабораторія протестувала десять моделей різних брендів. ACR знайшли в усіх, хоча назви в меню відрізнялися. Зазвичай ця функція активується під час першого налаштування, коли користувач натискає «згоден» під умовами, а потім її доводиться шукати в глибині меню.
Саме через ACR у грудні 2025 року генеральний прокурор штату Техас подав позови проти п’яти компаній: Samsung, LG, Sony, Hisense і TCL. У формулюваннях телевізори назвали частиною системи масового стеження. Суть претензії була однакова: пристрої розпізнають, що дивиться людина, і передають це виробнику без належного, чіткого отримання згоди.
Першою домовилася із прокуратурою Samsung, а навесні 2026 року до неї приєдналася LG. Обидві компанії погодилися не збирати дані про перегляд, доки користувач явно не погодиться, і під час налаштування показувати зрозуміле пояснення, які саме дані збираються. Важливий нюанс: ці домовленості стосуються мешканців Техасу.
Справи проти Sony, Hisense і TCL на момент описаних подій ще тривали, причому Hisense суд додатково обмежив у зборі даних уже на початку розгляду.
Навіщо виробникам знати ваші вподобання
Коли телевізор передає виробнику інформацію про те, що у вас на екрані, з цього складається умовний «портрет» домогосподарства. В одному домі частіше дивляться футбол, в іншому — серіали, у третьому вранці постійно вмикають мультики.
Далі виробник іде до рекламодавців і пропонує їм показувати ролики саме тим сім’ям, які підходять за інтересами. Рекламу розміщують безпосередньо на телевізорі: у вбудованих безплатних каналах, на головному екрані між іконками застосунків, у добірках контенту.
Цими показами керує не стороння компанія, а сам виробник. Наприклад, у LG за 2024 рік реклама та сервіси на телевізорах принесли понад 700 мільйонів доларів доходу. Звідси й інтерес до того, яка техніка стоїть у вас удома.
Один і той самий рекламний ролик можуть спочатку показати на телевізорі, а потім — на телефоні, підключеному до тієї самої домашньої мережі. Для рекламодавця це зручно: людина бачить оголошення двічі й краще його запам’ятовує.
Чи варто через це хвилюватися
Автор матеріалу прямо зазначає, що не бачить у цьому особливої загрози для пересічної людини. Збір даних заради реклами давно став звичною практикою: так працюють смартфони, браузери, інтернет-магазини. Телевізор просто приєднався до цього списку.
Щодо зламу й прослуховування логіка ще простіша: щоб хтось спеціально зламав саме ваш телевізор і слухав розмови на кухні, потрібен конкретний інтерес до вас. Для звичайної сім’ї його зазвичай немає.
Найнеприємнішим у цій історії виглядає не стільки ризик, скільки спосіб, у який усе влаштовано під час покупки. Під час першого запуску користувачеві показують кілька екранів з умовами, він натискає «прийняти» й переходить до перегляду. З цього моменту формально вважається, що людина на все погодилася. А вимкнути частину функцій можна лише в глибині налаштувань, куди більшість ніколи не заходить. Саме це й не сподобалося прокурору Техасу.
Як за кілька хвилин обмежити збір даних на телевізорі
Якщо вся ця історія вас насторожує, є кілька простих кроків, які можна зробити буквально за п’ять хвилин. Назви пунктів у меню часто спеціально сухі й непримітні, а шлях до них залежить від бренду та року випуску.
LG. На пульті натисніть кнопку налаштувань із зображенням шестірні. Далі:
- оберіть «Всі налаштування»;
- перейдіть до розділу «Підтримка»;
- відкрийте «Конфіденційність та умови» ? «Угоди користувача»;
- скасуйте згоду на збір інформації про перегляд, на голосові дані та на рекламу за інтересами й між пристроями.
Такий шлях описаний і на українському сайті LG. Окремо вимкніть функцію Live Plus, яка визначає, що саме ви дивитесь. На старіших моделях цей пункт зазвичай розташований у розділі «Загальні», у «Додаткових налаштуваннях».
Samsung. Тут ACR називається Viewing Information Services. На нових моделях:
- натисніть на пульті кнопку Home;
- перейдіть ліворуч до розділу конфіденційності (Privacy Choices);
- відкрийте умови та політику конфіденційності;
- зніміть згоду на збір інформації про перегляд і на рекламу за інтересами, підтвердіть вибір кнопкою «OK».
На старіших моделях ці налаштування зазвичай лежать у меню «Умови та політика».
Sony. Функція розпізнавання тут має назву Samba Interactive TV. Знайдіть її в системних налаштуваннях телевізора й оберіть варіант «Вимкнути» (Disable).
Hisense. ACR називається Enhanced Viewing Service. Вимикається в налаштуваннях. На частині моделей є ще один пов’язаний пункт серед режимів зображення — Enhanced (ACR), який описують як покращення картинки та звуку.
TCL. Після завершення початкового налаштування знайдіть у меню пункт Interactive Service й вимкніть його.
Ці дії не формальні. Ті самі університетські дослідники перевірили, що після відмови від розпізнавання та персоналізованої реклами телевізори LG і Samsung перестали звертатися до серверів, які аналізують картинку. Реклама на головному екрані при цьому не зникла, але перестала підлаштовуватися під конкретного користувача.
Якщо ви не користуєтесь голосовим керуванням, у LG достатньо зняти згоду на обробку голосових даних у згаданому вище розділі. Корисно також періодично повертатися до цих налаштувань після великих оновлень системи: там можуть з’являтися нові пункти.
Більшості користувачів таких кроків цілком вистачає. А тим, хто хоче максимально обмежити збір даних, можна залишити телевізор офлайн. У цьому разі мітки зображення просто не дійдуть до сервера, який їх розпізнає. Фільми тоді зручно дивитися з приставки або ноутбука через HDMI, а телевізор працюватиме як звичайний екран.
Повністю вийти з системи збору даних сьогодні навряд чи вдасться: у ній уже беруть участь телефони, годинники, колонки та інші гаджети. Але панікувати й відмовлятися від телевізора лише через це автор матеріалу не вважає за потрібне.
