Коли кіт раптом починає «облаштовувати туалет» по всій квартирі, власники зазвичай підозрюють проблеми з лотком або наповнювачем. Міняють його, купують нові види, ставлять кілька лотків у різних кімнатах — а калюжі та купки все одно з’являються в неналежних місцях. Часто за цим стоїть причина, про яку замислюються не всі: раціон харчування тварини.
Скарги на кшталт «у квартирі тхне котячиною, кіт не ходить у лоток, я вже все перепробував» звучать дуже часто. Насправді причин ігнорування лотка може бути кілька, і про більшість з них багато хто вже чув. Але окрема й дуже важлива ланка в цьому — саме те, чим і як годують кота.
Як харчування пов’язане з тим, що кіт уникає лотка
Поширена помилка — вважати, що кіт здатний їсти все, що залишилося зі столу. Розмочене в борщі печиво чи макарони з кетчупом здаються чимось «нешкідливим», але для організму кота така їжа стає ударом по системі.
Подібне годування може тривати місяцями й навіть роками, зовні все виглядає терпимо, але згодом неминуче дається взнаки. У кота поступово починає «ламатися» сечовивідна система. Через це особливо страждають коти-самці: у них уретра довша й вужча, тож пісок або камінці легше її закупорюють.
За такого режиму годування сечокам’яна хвороба у самців найчастіше проявляється у віці приблизно від 2 до 5 років. У когось процес розвивається повільніше, в когось — швидше, але в будь-якому разі це вже наслідок постійного перевантаження організму невідповідною їжею.
Коли у кота з’являється біль під час сечовипускання, він відчуває його саме в момент перебування в лотку. Логіка тварини проста: дискомфорт пов’язується не з внутрішньою проблемою, а з місцем, де боляче. Тому кіт починає уникати лотка й шукати інші точки в квартирі — м’яку ковдру, килим чи прохолодну ванну, — аби «знайти місце, де не болітиме».
Схожа ситуація і з запорами. Вони виникають як наслідок неправильного годування в поєднанні з малою рухливістю і можуть дошкуляти і котам, і кішкам. Болючі спроби сходити по-великому знову ж таки запам’ятовуються в лотку, тож тварина починає асоціювати його з неприємними відчуттями. Звідси — «сюрпризи» по всій оселі, причому не лише мокрі плями, а й твердий кал у недоречних місцях.
Трагічні наслідки непорозуміння
Через таку поведінку чимало господарів вирішують, що «кіт просто зіпсувався» або «почав гадити вдома назло». На жаль, є багато історій, коли від тварин позбавлялися саме через це: намагаються прилаштувати їх у «добрі руки» або навіть приспати.
Найприкріше, що в подібних випадках власники бачать проблему не в умовах утримання чи раціоні, а у самій тварині. Хоча насправді кіт часто лише реагує на біль та дискомфорт, які напряму пов’язані з харчуванням.
Чим небезпечний дешевий корм
Окрема тема — промислові корми економ-класу. Вони лише трохи кращі за їжу зі столу, але теж далекі від повноцінного раціону. У таких кормах зазвичай відсутні або майже відсутні компоненти, які є життєво необхідними для кота.
Основа подібних кормів — злаки і кукурудза. Котячий організм їх майже не засвоює, адже коти за своєю природою хижаки. Їм потрібні м’ясо та інші продукти тваринного походження. Рослинні складники можуть бути корисними, але лише як невелика частина раціону.
Якщо на упаковці вказано, що м’яса там лише 4–8 %, такий корм не підходить для постійного годування. Прийнятним вважають варіант, де м’яса від 20 % і додані інші тваринні компоненти: субпродукти, риба, яйце, тваринні жири. Чим вищий відсоток м’ясної частки, тим краще він відповідає природним потребам кота.
Організм хижака «налаштований» саме на м’ясну їжу. З неї кіт отримує поживні речовини і вітаміни, які впливають на обмінні процеси, роботу нирок, печінки, шлунка й мозку. У якісних м’ясних раціонах присутні два ключові елементи — таурин і аргінін, які кіт не може синтезувати сам.
При нестачі таурину страждають зір і серце, а дефіцит аргініну може викликати симптоми, дуже схожі на важке отруєння. Тож економія на кормі нерідко обертається серйозними проблемами зі здоров’ям.
Що може змінитися після корекції раціону
За спостереженнями автора, чимало випадків ігнорування лотка з часом зникають самі собою, коли власник переходить на правильне годування — незалежно від того, йдеться про дорослого кота, кішку чи кошеня. Коли організм отримує їжу, до якої він пристосований, зменшуються болісні стани, і зникає й причина пов’язувати лоток із дискомфортом.
Водночас, якщо проблеми з лотком уже проявилися, не можна обмежуватися лише зміною корму. Спочатку тварину обов’язково варто показати ветеринару, щоб з’ясувати стан сечовидільної системи, травлення та інші можливі порушення, а вже потім коригувати харчування.
