Розмови про те, що інопланетяни ось-ось прилетять і захоплять Землю, виглядають значно менш переконливо, якщо подивитися на них очима фізики. Професорка астробіології Керрол Олівер з Університету Нового Південного Уельсу в Австралії у червневій публікації для «The Conversation» пояснила, чому візит прибульців до нас майже нереалістичний без жодних теорій змови — достатньо трьох базових фізичних обмежень.
Часова пастка міжзоряних мандрів
Перша перешкода — час. Щоб розумна цивілізація змогла дістатися до Землі в межах одного життя своїх астронавтів, її корабель мав би рухатися зі швидкістю, близькою до швидкості світла.
У такому режимі одразу вступає в дію теорія відносності Ейнштейна: для екіпажу час сповільнюється, а для їхньої рідної планети — ні. Виходить, що вони вилетіли, долетіли до нас, розвернулися і повернулися додому, а там минули століття.
За цей час їхня планета встигає суттєво «постаріти»: змінюються покоління, зникають знайомі, суспільство стає зовсім іншим. Олівер називає таких мандрівників «вигнанцями у часі» — людьми (або істотами), які повертаються в зовсім чужий світ. Для звичайного «туристичного» візиту це надто висока ціна.
Космос не порожній: смертельна радіація
Друга проблема пов’язана з тим, що космос — це не ідеальний вакуум. Навіть на міжзоряних відстанях трапляються окремі атоми, зокрема водню.
Якщо корабель рухається майже зі швидкістю світла, кожен такий атом перетворюється на потужний радіаційний удар. Ці зіткнення створюють жорстке випромінювання, яке руйнує обшивку корабля і становить смертельну загрозу для екіпажу.
За словами Олівер, така радіація встигне знищити корабель разом з усіма на борту задовго до того, як вони навіть наблизяться до орбіти Землі. Тобто сама спроба подорожі на таких швидкостях стає практично самогубною.
Киснева атмосфера як токсичне середовище
Навіть якщо припустити, що гіпотетичні прибульці якось подолали часові парадокси і радіаційні ризики, на них чекає ще одна пастка — наша атмосфера.
Кисень, яким ми дихаємо, є агресивним окислювачем. Для земних організмів він став основою життя, але для чужорідної біохімії може бути буквально отрутою. Те, що для нас — звичне повітря, для них може виявитися середовищем, яке викликає корозію і руйнує їхні тканини.
У такому сценарії інопланетяни, які вийшли б із корабля на поверхню Землі, ризикували б просто загинути від контакту з киснем. Наша атмосфера, що підтримує життя людей, для них могла б стати смертельною.
У підсумку, за логікою Олівер, інопланетянам невигідно і небезпечно летіти до нас: подорож забирає надто багато часу з точки зору їхньої цивілізації, космічна радіація руйнує корабель, а кисневе повітря на Землі може виявитися для них фатальним. Тож замість чекати на вторгнення прибульців, можна спокійно повертатися до своїх справ.
