Ми живемо в тривожний час. Екологія, клімат, космічні загрози, геофізичні катаклізми… І все це крім тих небезпек, які людство несе сама собі. Сьогоднішні ЗМІ просто переповнені всілякими прогнозами, прогнозами і пророцтвами. І не останнє місце в цьому конкурсі на саму моторошну страшилку займають міркування на тему – що буде, якщо Земля зупиниться? Причому в більшості своїй все подається абсолютно безграмотно і з повним незнанням елементарних законів фізики. Давайте спробуємо поглянути на це питання не через призму фантастично-героїчної саги, а з точки зору сучасної науки.
А чи це можливо?
Відразу скажемо, що миттєва зупинка Землі без зовнішнього впливу неможлива. Звичайно, якщо в планету вріжеться комета або гігантський метеорит, то такий результат цілком реальний. Однак можна з упевненістю говорити, що після цього зіткнення нашій планеті вже буде все одно, зупинилася вона чи ні. Сила удару, яка примусить загальмувати обертання Землі, буде така, що планета навряд чи його витримає.
А ось варіант поступової зупинки планети можливий в силу об’єктивних фізичних процесів. Також не слід забувати, що є тільки дві можливості зупинки Землі:
- Зупинка обертання планети довкола власної осі.
- Припинення польоту на орбітальній трасі навколо Сонця.
Щоправда, зауважимо: другий варіант більше з області фантастики – це лише теоретичні вишукування. Але залишимо осторонь гіпотетичні і практичні ймовірність такої події. Будемо виходити з передумови, що вона, зупинка Землі, все-таки відбулася. Існує три варіанти, як це буде виглядати:
- планета плавно загальмує свій осьове обертання і, нарешті, застигне в нерухомості;
- те ж саме, тільки різко – миттєва зупинка;
- і, нарешті, варіант, який ми вже згадували, – завершення вічної гонки по орбітальному треку.
Розглянемо кожен випадок окремо.
Згадаймо школу
Насамперед, пригадаємо шкільний курс фізики. Нам слід знати дві важливі речі. Перше, на що слід звернути увагу, – це те, що Земля є кулею, всередині якого знаходиться розпечене рідке речовина – магма. Вона оточує ядро планети, також знаходиться в рідкому стані. Правда, серцевина ядра являє собою більш-менш тверду субстанцію, але не будемо заглиблюватися в деталі… Основний висновок нам ясний – велика частина наповнювача нашої планети знаходиться в кісєльному стані, яке варіюється від дуже рідкого до в’язкого. І все це укладена в відносно тонку оболонку – у земну кору, товщина якої має розбіг від 5 до 70 км
Другий важливий момент полягає в тому, що планета обертається зі швидкістю 1674,4 км/год або 465,1 м/с (розрахунок йде по екватору). Як ви розумієте – це дуже висока швидкість. Для прикладу: середня швидкість сучасного пасажирського літака дорівнює 800-900 км/ч.
Різке гальмування небезпечно для оточуючих
Отже, вихідні дані у нас отримані, і тепер можна віддати наказ: «Земля, замри!» Відразу обмовимося: людство нічого не встигне зрозуміти, оскільки ряд миттєвих глобальних катаклізмів, що виникли в результаті виконання цієї команди, призведе до настільки ж блискавичному знищення всього живого на планеті. Так все-таки, що ж станеться? Катастроф буде багато. Перерахуємо найбільш масштабні з них:
- Потужні землетруси по всій Землі. Там, де земна кора досить тонка або має глибокі каверни, утворюються тисячі вулканів, які викинуть на поверхню мільйони кубів розпеченої магми і сотні тисяч тонн попелу.
- Відносно слабко закріплені «речі» будуть зметені з поверхні або розчавлені відцентровою силою в мить ока. А до таких «речей» належить практично вся біосфера планети.
- Океани, моря, річки, озера вийдуть з берегів. Величезні, ніколи не бачені цунамі захлиснуть палаючу сушу. Зіткнення гігантських мас води з розпеченою магмою призведе до утворення навколо Землі киплячого хмари, яка майже повністю знищить атмосферу.
- Зникне магнітне поле, що виробляється обертовим металевим ядром планети. Це, в свою чергу, призведе до безперервного бомбардування поверхні зарядженими частинками, які пронизують весь космос.
- Відсутність магнітного поля і слабка розріджена атмосфера перетворять ласкаве і тепле Сонце лютого монстра, выжигающего залишки всього живого, аж до бактерій.
- Сьогодні наша зелена планета – не зовсім куля, а, швидше, еліпс. Така форма обумовлена відцентровими силами, які здавлюють Землю. Після їх зникнення вона згодом набуде форму кулі. Океани, відповідно, «стечуть» до колишнім полюсів і утворюють два Океану. Велика частина сьогоднішньої суші піде під воду. По екватору піднімуться нові рівнини і хребти. Вони з’єднаються зі старими, уцілілими шматками материків і об’єднаються в один континент, що оперізує землю по екватору.
- Добу збільшаться до 8760 годин (365 сучасних діб). Одна сторона Землі буде півроку повернена до Сонця, інша – перебувати в тіні. На освітленій половині будуть бушувати сонячна радіація і жар, а на звороті – панує вічний холод і темрява.
Залишиться що-небудь живе на Землі після такої катастрофи? Навряд чи. Можливо, вціліють якісь мікроорганізми, які знаходилися в найпотаємніших місцях океанів і мігрували потім разом з масами води на колишні полюса планети. Одне можна сказати точно – 99,9% високоорганізованих істот буде знищено в перші секунди миттєвої зупинки. Вижили одиниці напевно загинуть у наступні години або дні драми, трагедії.
Ми показали райдужний варіант, змодельований вченими. Однак, як стверджують ті ж наукові світила, він малоймовірний. Скоріше за все, величезні відцентрові сили просто розірвуть на мільйони шматків нашу затишну планету і рознесуть їх по всьому космосу.
Обережно, двері відчиняються
Ситуація, коли Земля повільно і плавно зупинить своє обертання, цілком реальна і навіть могла б статися, якби не занадто довгий часовий інтервал. Справа в тому, що наша планета дійсно уповільнює своє обертання й через 140 млн років земні добу будуть рівні 25 годинах. Проте до остаточної зупинки «колиску людства» дожити не встигне – через 5 мільярдів років наше Сонце почне переходити у фазу червоного гіганта і знищить знаходяться поблизу планети, у тому числі і Землю. До цього моменту наш спільний дім, звичайно, здорово зменшить швидкість обертання, але до повного спокою буде ще далеко.
Проте ми все ж розглянемо теоретичну можливість плавної зупинки Землі. Можна впевнено говорити, що наслідки в цьому випадку будуть менш катастрофічними, ніж при миттєвому гальмуванні планети. Дуже багато зміни, описані вище, будуть мати місце і в цьому варіанті, але вони відбудуться вкрай повільно, не викликаючи планетарних катастроф.
Людство, біосфера будуть пристосовуватися і виживати в поступово змінюється обстановці. Природа заклала дуже високий запас міцності у все живе в нашому світі. Тому зміна клімату, геофізичні перетворення, звичайно, призведуть до повної перебудови вигляду Землі, але вона буде жити. Сонячна і космічна радіації, що виникли із-за поступового зникнення магнітного поля, заженуть все живе під землю, але не призведуть до повного його знищення. Загалом, апокаліптичний сценарій, але нотка оптимізму в ньому має місце бути.
Наступна зупинка кінцева – просимо всіх вийти з вагону
Ну, і саме фантастичне розвиток ситуації – зліт нашої планети з орбіти навколо Сонця. Якщо хтось сподівається, що ми вирушимо в захоплюючу космічну подорож по Всесвіту, то він буде глибоко розчарований. Закони фізики ніхто не відміняв, а вони говорять: «Велика маса завжди притягує меншу». В даному випадку це стосується двох суб’єктів сонячної системи – Землі і Сонця. Наша планета полетить у бік Сонця, однак не впаде на нього, так як світило теж рухається, причому з пристойною швидкістю. Ми проскочимо повз цього вогняного пекла на дуже близькій відстані. В результаті розпечений гігант випалить дотла всю планету. Випаруються океани, суша перетвориться в остекленевший шлак – про збереження якоїсь життя говорити не доводиться.
Далі – більше. Вискочивши з обіймів жовтої зірки, наша братська могила побіжить далі по системі, мнучи орбіти і вносячи хаос в упорядкований рух інших планет – колишніх своїх сестер і братів. На цьому скорботному шляху обвуглений труп колись блакитної планети буде чекати ще чимало смертельних погроз. Проходження занадто близько від супергігантів Сатурна або Юпітера може призвести до гравітаційному вибуху Землі, і в пам’ять про неї залишиться тільки ланцюжок уламків. Метеоритів і астероїдів, в достатку що кружляють у нашій системі, теж не забудуть нанести добиваючий удар по безцільно мечущемуся небесному тілу.
Навіть якщо мертва планета зуміє уникнути всіх небезпек, їй все одно не піти від верховного божества нашого космічного світу – Сонця. Де-небудь на орбіті Урана або Плутона вона розвернеться і кинеться в зворотний шлях, притягається кудлатим світилом. Передбачити, що станеться далі, не зможе навіть самий сміливий фантаст.
На жаль, наша стаття вийшла занадто похмурою, але що поробиш – такі реалії суворого космосу. Втішає одне: все, що ми вам розповіли, – не більш ніж теоретизування з дуже малою часткою ймовірності здійснитися на практиці. Головна і реальна небезпека для нашої блакитної планети – ми самі. Тому давайте краще думати про те, як самим не погубити наш прекрасний і затишний будинок.
