Виховання маленької людини є досить відповідальним і складним процесом, в який втягуються всі: педагоги, батьки, суспільство.

У всі часи проблема виховання стояла дуже гостро, її намагалися вирішити і фахівці, і батьки, і громадські діячі, розробляючи рекомендації та наукові праці.

Але і зараз не знайдено єдиного вірного рішення. Адже кожна дитина – індивідуальність зі своїм характером: збудливий або спокійний, посидющий або непосидючий, тому неможливо виробити єдиний рецепт виховання. Можна тільки, використовуючи загальні фундаментальні принципи, застосувати до дитини індивідуальний підхід, узгоджуючи з його вродженими особливостями.

Що таке виховання

У сучасній педагогіці розділяють два смислових визначення виховання: широкий і вузький.

Поняття “виховання” в широкому розумінні визначають як систематичний цілеспрямований процес спільного впливу вчителів і батьків на обидві сторони людини, фізичну і духовну, таким чином, щоб розвинути особистість, підготувати до життя в суспільстві та участі у всіх сферах діяльності: культурній, виробничій, громадській. Іншими словами, виховання передбачає передачу дитині накопиченого суспільного досвіду і сімейних традицій.

При цьому зазначається, що не варто забувати про те, що на формування і розвиток особистісних характеристик великий вплив робить навколишнє культурне середовище, та обстановка, в якій знаходиться людина поза сім’єю і школи.

Поняття “виховання” у вузькому розумінні включає в себе розвиток під керівництвом педагогів і членів сім’ї характеру, морально-етичної позиції і позитивних якостей соціального поведінки члена суспільства.

Підліткове виховання

У період від одинадцяти до вісімнадцяти років в організмі дитини відбуваються серйозні зміни: гормональний фон змушує дорослішати фізично. Одночасно він же впливає на психоемоційний стан дітей, вони дорослішають.

У зв’язку з цим виховання підлітків є досить важким завданням, з якої, на жаль, здатні впоратися не все: потрібно багато терпіння, уваги і розуміння з боку дорослого оточення.

Зміни дитячої психіки мають найчастіше такі особливості:

  • дійсність сприймається максимально критично;
  • зразками для наслідування стають нові, не завжди позитивні кумири;
  • поведінка піддається частій зміні настроїв;
  • з різних питань формується свою особисту думку;
  • в залежності від виховання та середовища проживання може з’явитися тяга до злочинів, вживання наркотиків, стійка відсутність апетиту та інше.

Але серйозна проблема виховання виникає не з кожним підлітком, і це пов’язано не тільки з вродженими індивідуальними якостями дитини. Велике значення в цьому має попередній виховання і відносини між членами сім’ї.

Якщо у дитини було достатньо любові, батьківської теплоти, турботи і обіймів, але разом з тим батьки не потокали його примх, то у дитини навряд чи виникне думка зайнятися злочинною діяльністю або забутися.

Також велику роль відіграє те, наскільки душевно й демократично батьки спілкувалися з малюком. Чим більш близькими були відносини, тим більша ймовірність, що вони зберігатися і в підлітка, що дозволить йому ділитися з батьками своїми переживаннями.

Тому, намагаючись відповісти на питання про те, як виховати підлітка, не треба забувати, що цей процес починається задовго до приходу проблемного віку. Загальна рекомендація на допомогу батькам – стати для підлітка прикладом.

Важливість сімейного виховання

Дуже часто діти своєю манерою поведінки змушують батьків впадати в ступор: вони просто не знають, що робити далі. І однією з таких рис характеру дитини є істерика.

Деякі намагаються вирішити питання криком, а інші застосовують фізичний вплив. Тільки результат зазвичай буває нульовим, і в схожій ситуації все повторюється.

Найчастіше причиною такої поведінки бувають проблеми сімейного виховання, тобто неузгодженість і непослідовність дій дорослих, які безпосередньо впливають на розвиток малюка. Це може виражатися в наступному:

  • один раз дозволили щось зробити, а в другій – заборонили;
  • зниження авторитету;
  • один член сім’ї дозволяє голосно вмикати телевізор (топати по калюжах, стрибати з ліжка, не доїдати обід, пізно лягати спати і так далі), а інший – ні.

Відбувається це знову ж таки тому, що кожен член сім’ї ріс і виховувався в різних умовах і виробив свої принципи і правила.

Таким чином, кожен намагається проводити процес виховання по-своєму, особисто. Ніхто не відміняв особистий погляд на речі і тут, але щоб не нашкодити малюкові, важливо без конфліктів всім узгодити свої дії: обговорити точки зору, виробити загальні підходи, обговорити ситуації.

Організація процесу виховання

Вже давно доведено, що формування особистості людини знаходиться в прямій залежності від відносин і виховання у сім’ї, які є фундаментальною основою всього подальшого життя. І від надійності й міцності цього фундаменту буде залежати ставлення людини до різних життєвих ситуацій.

Тому важливо вибудовувати відносини так, щоб проблеми сімейного виховання сходили нанівець, вирішувалися мирним шляхом і надавали найменший вплив на дитину.

Виховний процес простіше всього проходить в багатодітних сім’ях, так як увагу родичів розподіляється рівномірно, і старші доглядають за молодшими. У великій родині відбувається природна адаптація до спілкування і життя в колективі, привчання до турботи і дружбу.

Склад і структура сім’ї мають для дитини першорядне значення. Ніякі бабусі і дідусі не замінять маму чи тата. Тому особливої уваги вимагає процес виховання в неповних сім’ях.

Коли дитина усвідомлює таке становище, це стає болісно, він може замкнутися. Важливо оберігати дитину від дорослих амбіцій і конфліктів і постаратися оточити його ще великою увагою.

Патріотичне виховання

Кілька років тому в силу різних обставин відбулося ослаблення уваги до патріотичної роботи з боку держави. Як наслідок, менше уваги даного питання стало приділятися у садках, школах і вузах.

Але тепер становище змінюється, і питання про те, як виховати патріотичну особистість, знову стає актуальним.

У педагогіці патріотизм визначається як найважливішої цінності, яка виражається не тільки в історико-культурному і військово-ідеологічному аспектах, але і як духовно-моральна і соціальна характеристика.

Реалізацією виховання патріота сприяють:

  • дослідно-дослідницькі роботи з історії військових років;
  • організація шкільних музеїв;
  • залучення дітей до роботи з ветеранами та інше.

Але суперечності і водночас проблеми патріотичного виховання виявляються в тому, що при бажанні проводити цю роботу навчальні заклади не мають достатньо умов і можливостей для її реалізації.

Це стосується не тільки матеріально-технічної бази, але і своєчасного оновлення методичних посібників, налагодження контактів з родинами з даних питань. Також вкрай не вистачає підготовлених фахівців і найбільш широкого висвітлення питань патріотизму засобами масової інформації.

Актуальні проблеми виховання

Сучасна педагогіка підрозділяє виховання на чотири види:

  1. Диктатура — систематичне придушення старшими за віком дітьми або дорослими гідності, особистісних якостей та ініціативи. Як результат — опір, страхи, відсутність впевненості і зниження самооцінки, небажання що-небудь робити.
  2. Невтручання (бездіяльність) — надання дитині повної свободи. Проблема виховання за цим методом полягає в тому, що виробляється відстороненість від сім’ї, недовірливість і підозрілість.
  3. Гіперопіка – являє собою повне забезпечення дитини і при цьому огородження його від виникаючих труднощів. Використовуючи цей метод, батьки виховують егоцентризм, відсутність самостійності, слабкість при прийнятті рішень.
  4. Співробітництво – засноване на спільності інтересів, підтримки, спільної діяльності. Такий спосіб приводить до самостійності, рівності, сімейному об’єднання.

Зазвичай в сім’ях проявляється зіткнення всіх стилів, що і є головна проблема виховання. Для її рішення важливо зрозуміти, що необхідно використовувати всі стилі. Але тільки їх симбіоз, а не конфронтація дадуть можливість уникнути ще більших проблем.

Як виховувати хлопчиків

Майже у всіх батьків синів виникає питання про те, як виростити хлопчика порядною і мужньою людиною.

Багато хто навіть не підозрюють, як важлива синові турбота і любов папи, а не тільки мамина. Чоловіки вважають, що не повинні виявляти такі почуття, а між тим вони знімають напругу і дозволяють відносинам бути щирими.

У наш час, насичений подіями і кризами, сучасні діти, як ніколи, мають потребу в спілкуванні з батьками.

Для хлопчика стає необхідністю сходити з татом в парк, покататися на велосипеді, шпаківню змайструвати, допомогти мамі, та мало ще чоловічих занять можна знайти! Важливо також спілкування зі старшим поколінням. Така спадкоємність дасть можливість перенести цей стиль і свою сім’ю в майбутньому.

Також для розвитку хлопчика корисними будуть заняття в спортивних та туристичних секціях, що дозволить зміцнити не тільки і не стільки здоров’я, скільки характер.

Виховання дівчинки

Не секрет, що особливості виховання хлопчиків і дівчаток дещо різняться, і це пов’язано не тільки зі статевою приналежністю, але і з життєвими задачами.

Дівчинка намагається у всьому бути схожим на маму, яка є для дочки прикладом. У неї вона вчиться спілкуватися з чоловіком, чоловіками і оточуючими, займатися веденням домашнього господарства, приймати гостей, проводити свята та багато іншого. Тому мамі важливо стежити за своєю манерою говорити і виробленими діями.

Також впливають на виховання друзі, родичі та знайомі. Важливо підкреслювати в очах дівчинки позитивні якості, гідності людей і те, що мама хотіла б бачити їх у дочки. Вона обов’язково постарається виконати бажання мами.

Виховання підлітків потребує особливої уваги. Потрібно намагатися ненав’язливо бути в курсі інтересів дочки в цьому віці, знати коло її друзів та приятелів, щоб у разі необхідності вказати на недоліки і скорегувати її прихильності. Для цього можна звернути увагу дівчинки на героїв книг або фільмів.

Також важливим для майбутньої господині є заняття рукоділлям, домашніми справами, готуванням. У мами вона може навчитися доглядати за собою, стилю і смаку в речах.

Особлива роль відводиться у вихованні дівчинки татові, він повинен, як і мамі, дарувати їй квіти, подавати руку, вітати зі святами, говорити компліменти та інше. Це позбавить дочка в майбутньому від страхів і комплексів спілкування.

Теоретичні основи виховання

Теорія і методика виховання хоч і покликані вирішувати одну і ту ж задачу, але підходять до цього абсолютно різними методами.

Теорія виховання підрозділяється на три основні групи (решта є їх похідними):

  1. Біогенна. Це напрямок будується на тому, що властивості особистості є спадковими і майже не піддаються зміні.
  2. Социогенная. Стверджується, що на розвиток особистості впливають соціальні фактори.
  3. Поведінкова. Вважається, що особистість є вміння та поведінкові звички.

Мабуть, справедливим буде твердження про те, що істина міститься десь посередині.

Методики та стилі виховання

За всі роки існування психології і педагогіки було запропоновано безліч стилів і методів виховання, найбільш популярні розглянемо детальніше.

Сучасні діти в Японії виховуються на засадах поділу на часові відрізки, в кожному з яких розвивається певний набір якостей. До п’яти років дозволяється абсолютно все, а по досягненні цього віку, і до п’ятнадцяти років дитина ставиться в жорсткі рамки, порушення яких викликає сімейний і громадський осуд. Після п’ятнадцяти років людина вважається досить дорослим для спілкування на рівних.

З шістдесятих років минулого століття не убуває популярність методики Нікітіних, яка бере раннє фізичний розвиток дітей як основу для гармонійного виховання.

Не менш використовувана Вальфдорская методику по вихованню дітей ґрунтується на духовно-творчому розвитку і використання тільки натуральних матеріалів.

Виховна методика Глена Домана вважається методом раннього розвитку малюків і рецептом, за яким виховуються генії. Основою цього методу є розвиток з самого народження. Система вимагає від батьків багато часу і самодисципліни, але в підсумку дає вражаючі результати.

Методика виховання Марії Монтессорі є ще однією широко застосовуваною системою. Даний метод полягає в спонуканні дитини до самостійних дій, аналізу і корекції помилок. У грі він сам вирішує, що і скільки займатися, а функції педагогів полягають у допомозі дитині робити все самому.

Головним для всіх напрямів є систематичність занять і дотримання одній системі, а не стрибки за різними методами.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here