Іноді в ставку, де начебто ніколи не було риби й ніхто її туди не запускав, раптом з’являються карасі чи інші види. У селах часто кажуть: «принесли качки». На перший погляд це звучить як вигадка, адже птах просто з’їдає ікру. Однак досліди показали: частина ікринок проходить крізь організм качки живою і може дати початок новій популяції.
Як качки «перевозять» ікру
Короп і сріблястий карась відкладають ікру на водяні рослини на мілководді біля берега. Там же активно годується крижень — найпоширеніша дика качка в Україні, яка охоче поїдає цю ікру. В однієї такої качки якось нарахували понад дві сотні ікринок у шлунку.
І крижень, і сріблястий карась поширені по всій Україні, тож мова йде саме про наші ставки та наших птахів. У 2020 році угорські дослідники вирішили з’ясувати, що відбувається з ікрою, яку з’їдає качка.
У досліді взяли вісім крижнів. Кожному птаху примусово згодовували по 500 ікринок коропа і стільки ж сріблястого карася — загалом близько восьми тисяч ікринок. Їх попередньо запліднили й добу витримували в інкубаторі, щоб розвиток ішов так само, як у природі, коли ікра лежить на рослинах після нересту.
Після цього вчені збирали послід качок і переносили знайдені цілі ікринки в акваріум. Усередині шлунка їжу роз’їдає кислота, а далі її перетирають проковтнуті камінці, адже зубів у птаха немає. З восьми тисяч ікринок цілими вийшло лише 18.
У дванадцяти з них під прозорою оболонкою ще ворушилися зародки. В акваріумі з цих ікринок вилупилися три рибки — один короп і два карасі. Ще дев’ять живих зародків загинули від грибка вже після того, як потрапили у воду. Грибкове ураження спостерігали і в контрольної ікри, яку качкам не давали, тож не всі втрати можна пояснити дією шлункового соку.
Більшість уцілілих ікринок вийшла з організму качки протягом години. Одна затрималася всередині від чотирьох до шести годин і теж дала життєздатну рибку. У самому досліді птахи не літали, але відомо, що за годину крижень здатен пролетіти 60–80 кілометрів. Зазвичай качка переміщується між місцем годівлі та ночівлі в межах приблизно 10 кілометрів — це якраз відстань до сусіднього ставка.
18 ікринок із восьми тисяч здаються мізерною часткою. Але одна самиця коропа за нерест відкладає до півтора мільйона ікринок, а крижнів у світі — десятки мільйонів. Тому автори досліду дійшли висновку, що в природі качки можуть переносити ікру досить часто. Чи приживається риба на новому місці, вони планували з’ясувати в подальших роботах.
Перші натяки: лебеді та «витривала» ікра
За рік до угорського досліду схожу картину помітили в Бразилії. Тамтешні вчені вивчали насіння в посліді диких лебедів і несподівано знайшли ікринку дрібної рибки, що живе в тимчасових калюжах, які часто пересихають.
У зоопарку лебедям дали корм, до якого додали ікру цих риб. З однієї ікринки, що вийшла з послідом, вилупилася рибка. Водночас ікра в цього виду особлива: вона має міцну оболонку і може роками лежати у висохлому мулі, чекаючи, доки знову з’явиться вода. У коропа й карася ікра звичайна, без такого захисту, як у більшості риб. Саме тому дослід із качками вразив учених: травлення пережила звичайна риб’яча ікра, а не спеціально пристосована до екстремальних умов.
Не лише карасі: інші види риб і птахи
У 2024 році ті самі угорські дослідники розширили експеримент і перевірили вже дев’ять видів риб. У посліді качок цілі ікринки виявили в шести видів, а живі зародки — у п’яти. В акваріумі з них вилупилися три лини та один амурський чебачок.
Амурський чебачок — дрібна рибка, яка нині трапляється і в українських річках. Вона потрапила сюди випадково, разом із мальками білого амура, на яких дуже схожа. Натомість у білого амура, ротана й судака цілих ікринок у посліді не знайшли взагалі.
Результати в різних качок відрізнялися. Найчастіше цілі ікринки виявляли лише в одного птаха з групи, і щоразу це була інша особина. При цьому ціла оболонка ще не гарантувала, що зародок живий. Ікри коропа цього разу вціліло ще менше, ніж у попередньому досліді, тож самі автори тепер говорять про таке перенесення як про радше рідкісне явище.
Чи може ікра «прилетіти» на лапах
Ще один можливий шлях перевіряли в 2024 році японські вчені. Вони спостерігали за сірою чаплею за допомогою камери. На записах видно, як птах зачепив лапою штучні водяні рослини, встановлені в ставку, і полетів далі. Одного разу чаплю навіть помітили з пучком справжніх водоростей на нозі.
Окремо дослідили ікру медаки — невеликої рибки з мілких водойм Японії, яка приклеює ікринки до рослин. На мокрій водяній рослині частина ікри витримувала перебування на повітрі до 18 годин, а потім із неї вилуплювалися мальки. Без рослини всі ікринки гинули вже через шість годин.
Отже, пучок вологих водоростей на лапі птаха теоретично може «довезти» ікру до іншої водойми. Однак у цьому досліді повний шлях не вдалося простежити: рослини, які чаплі переносили на лапах, були без ікринок.
Хто насправді заселяє новий ставок
Пережити шлунок качки або подорож на лапі птаха — лише перший етап. Ікринка має потрапити у придатну для розвитку воду, а мальок — вижити, вирости й дати потомство. Наскільки часто це відбувається в природі, досліди з качками не показали.
Натомість є спостереження з реальних водойм. У Франції вивчали старі гравійні кар’єри, які заповнила ґрунтова вода. Дванадцять таких кар’єрів були закриті для відвідувачів, тож потайки запустити туди рибу ніхто не міг. Господарі також ніколи її не вселяли, а до великих річок далеко, і повені ці водойми не з’єднують.
Попри це, окунь самостійно з’явився в десяти з дванадцяти кар’єрів. Дослідники вважають, що найімовірніше його туди занесли птахи. Водночас у звичайних ставках, куди доходить повінь і куди ходять рибалки, риба, на їхню думку, частіше потрапляє іншими шляхами.
Таких шляхів кілька:
- ставок міг бути не зовсім порожнім — сріблястий карась здатен зариваючись у мул пережити нетривале пересихання й навіть промерзання водойми;
- під час повені ставок міг на короткий час з’єднатися із сусідньою водоймою;
- рибалки могли випустити живця, який залишився після риболовлі;
- разом із водяними рослинами для оформлення ставка могли потрапити ікра або вже підрослі мальки.
Тож приписувати кожен ставок із карасями виключно качкам зарано. Але й вважати з’їдену ікру безповоротно втраченою теж не можна: експерименти вже показали, що хоча б кілька рибок здатні вилупитися навіть після такого «обіду» птаха.
