Кінець 1978 року запам’ятався тим, що за лічені дні тепла погода перетворилася на справжню крижанку. Температура обвалилася на десятки градусів, у багатьох містах охололи батареї, згасло світло, а люди змушені були вигадувати, як вижити в промерзлих квартирах.
Батареї вціліли лише там, де встигли злити воду — це стало головним уроком тієї зими.
Різкий обвал температур: від відлиги до лютих морозів
29 грудня 1978 року в Києві вдень було близько +6. Уже 30-го вдарив мороз і посипав сніг, а 31 грудня стовпчик термометра опустився до ?24.
У Харкові картина була схожою: 30 грудня ще трималося +3, а наступного дня — уже ?25. Такий самий різкий прихід зими відчули й інші країни Європи.
У Празі 31 грудня о другій годині дня фіксували +11, а вже вранці 1 січня було ?18. У Польщі, НДР і Чехословаччині тисячі родин зустріли Новий рік у холодних оселях, багато хто — ще й без електрики.
Найважче довелося там, де разом зі струмом зупинялося й опалення. Легше було тим, хто мав пічне опалення або встиг злити воду з батарей.
Які морози дісталися України
Найсильніші холоди трималися північніше, зокрема в Литві температура падала до ?34. В Україні найбільше похолодало на півночі та сході.
На Чернігівщині, Полтавщині та Харківщині фіксували ?26…?28. На сході друга хвиля морозів 6–8 січня виявилася ще суворішою за новорічну.
На півдні та заході країни зима була ближчою до звичайної: у Львові температура опускалася до ?19, в Одесі — до ?16.
Чому енергосистема й опалення посипалися одночасно
Різдво в Центральній Європі видалося теплим і дощовим. Вугілля на складах і у вагонах намокло, а коли раптово вдарив мороз, воно змерзло в суцільні брили.
На ТЕЦ у Білостоку ці брили доводилося розбивати робітникам разом із солдатами. У НДР, де буре вугілля давало три чверті всієї електроенергії, його вибивали з вагонів вручну тисячі людей, а ще розігрівали реактивними двигунами від списаних літаків МіГ-17.
Другою проблемою стала сама електромережа. У сильний мороз усі масово вмикають обігрівачі, і система не витримує навантаження.
Франція відчула це ще 19 грудня: вранці мережа почала вимикатися ділянка за ділянкою. Керівник енергокомпанії EDF пояснював, що це схоже на квартиру, де від надлишку приладів «вибиває автомат».
Три чверті території країни на кілька годин залишилися без світла. Люди застрягали в ліфтах, а будинки з електричним опаленням миттєво хололи.
Без електрики зупиняється й централізоване опалення: насоси, що ганяють гарячу воду трубами, вимикаються, вода в батареях завмирає, на морозі перетворюється на лід, а той розриває труби й чавунні секції.
1 січня в НДР без попередження знеструмили три округи Тюрингії — це близько 2,5 мільйона людей. У нових панельних будинках мешканці мерзли й не могли навіть підігріти дитяче харчування.
«Вугільні канікули» та обмеження тепла
У Чехословаччині спершу зменшили опалення в школах, а 5 січня оголосили так звані «вугільні канікули». З 8 січня зачинили всі школи й навіть виші, навчання відновили лише наприкінці місяця. Весняних канікул того року вже не було.
У будинках культури та інших громадських закладах дозволяли опалювати приміщення лише до +16. За дотриманням цього стежили інспекції, а порушників називали по радіо.
У Польщі також закрили школи, дитячі садки, кінотеатри й театри — економили паливо й електроенергію.
Життя в промерзлих квартирах
У Лодзі 1 січня на місцевій ТЕЦ прорвало трубу, вода залила транспортери з вугіллям, і вже за годину вони замерзли. О 8:30 ранку будинки від’єднали від опалення, і температура в квартирах швидко впала до +4.
Згодом зникло світло, а в трьох районах ще й газ. Увечері в одному з будинків прорвало трубу, вода затопила підвал на два метри, а головний кран був саме там.
Монтер роздягнувся до білизни, пірнув у крижану воду з розсувним ключем і перекрив подачу. Мешканці напоїли його гарячим чаєм, після чого він повернувся на чергування.
У багатьох панельних будинках Польщі в ті дні температура трималася в межах від +4 до +10. У магазинах миттєво розкупили свічки, а потім і цвинтарні лампадки. Люди запасалися борошном, крупами, сіллю.
Найкраще почувалася частина тих, у кого збереглися печі. У Тюрингії вже в новорічну ніч половина електростанцій вийшла з ладу, і у Веймарі згасло світло по всьому місту. В одній родині рятувала кахельна піч: при свічках грали в карти, слухали транзисторний приймач, а незадовго до опівночі електрику відновили.
На півночі НДР сусіди ділилися тим, що мали: в одних залишилися продукти, в інших — стара піч. На півночі ФРН лід обірвав дроти, разом зі світлом зупинилося й опалення на рідкому паливі. Люди діставали старі печі, радіоприймачі на батарейках, і сусідська взаємодопомога знову ставала життєво важливою.
В одному з міст СРСР у новорічну ніч за ?42 градуси зупинилася ТЕЦ, без тепла залишилося близько 400 будинків — приблизно половина багатоповерхівок.
Вранці 1 січня в квартирах було не більше +5, а ще за добу — близько +2. Дістати обігрівач було нереально. Люди перебиралися жити на кухню, де постійно горіла газова плита.
Такий спосіб був небезпечним: у зачиненому приміщенні від плити накопичується чадний газ. Спали всією родиною на одному дивані, у верхньому одязі й шапках-вушанках, вікна завішували ковдрами, у ліжко клали пляшки з гарячою водою.
Домашніх тварин — котів і собак — на ніч загортали в ковдри й брали до себе. Хто мав можливість, виїжджав до родичів у приватні будинки з пічним опаленням.
Як рятували батареї й відновлювали тепло
У тому ж радянському місті, де в новорічну ніч зупинилася ТЕЦ, батареї встояли лише в тих, хто вчасно злив із них воду. Розповідали, що директор кінотеатру ще ввечері спустив воду з системи й пішов зустрічати Новий рік — у нього опалення збереглося.
Там, де воду не зливали й лише обгортали батареї ковдрами, секції розривало. Керівник штабу з ліквідації аварії пізніше визнавав, що потрібно було всюди спустити воду.
В одній зі шкіл батареї охололи до шостої вечора, а директорка почала зливати воду лише о дев’ятій. Цих трьох годин вистачило, щоб північний бік будівлі промерз.
Радіатори тріскалися, їхні уламки відлітали до протилежної стіни, а кімнатні квіти в класах ламалися, наче скляні. Там, де батареї були вмуровані безпосередньо в стіну, під час розриву випинало й частину самої стіни.
Аварійний запас батарей на заводах вичерпався вже до 3 січня. Нові секції везли поїздами й літаками з різних регіонів СРСР.
Щоб якнайшвидше запустити систему, на стояк спочатку підвішували лише одну секцію — аби вода пішла по колу, а решту додавали пізніше. Перші будинки почали прогріватися через кілька днів, а останні квартири отримали тепло лише до середини січня.
