У багатьох туристів, які влітку потрапляють до Франції, Іспанії чи Італії й змушені переживати температуру понад 40 градусів, виникає запитання: чому в європейських житлових будинках так рідко зустрічаються кондиціонери, тоді як у США ними обладнані майже всі помешкання?
Статистика показує суттєву різницю: у середньому кондиціонер має лише близько 20% європейських домогосподарств, тоді як у Сполучених Штатах — дев’ять із десяти. При цьому картина в різних країнах Європи дуже відрізняється.
Як розподіляються кондиціонери по країнах Європи
В Італії системи охолодження встановлені вже більш ніж у половини сімей: їх мають близько 56% домогосподарств. В Іспанії кондиціонер є майже в кожної другої родини.
Натомість у Німеччині й Англії ситуація протилежна: у житловому секторі кондиціонери зустрічаються лише в кількох відсотків квартир і будинків. Водночас в офісах охолодження поширене значно більше: у Німеччині майже 40% нових офісних будівель оснащені кондиціонерами, тоді як серед нових житлових будинків — лише близько 4%.
Для порівняння, в Україні ще у 2020 році кондиціонер був приблизно у кожної сьомої родини, а в містах — у кожної п’ятої.
Клімат і традиції будівництва: довго не було потреби
Тривалий час більша частина Європи не знала довгих періодів екстремальної спеки. Наприклад, у Парижі ще кілька десятиліть тому температура вище 35 градусів вважалася скоріше винятком, а не нормою літа.
Через це європейці зосереджувалися насамперед на обігріві житла, а не на його охолодженні. У пріоритеті було комфортно пережити прохолодну, часто вологу зиму, а не кілька дуже спекотних тижнів у році.
Так сформувалася і архітектура: багато будинків зводили з товстих кам’яних стін без будь-яких систем кондиціонування. Такі конструкції повільно прогріваються, зберігаючи всередині прохолоду вдень, і частково виконують роль природного захисту від спеки.
Старі будинки й суворі правила щодо фасадів
Ще одна причина — величезна кількість старих будинків. У Європі багато житла було побудовано сто, двісті чи навіть триста років тому, і значна частина таких споруд має статус об’єктів, які охороняє держава.
У багатьох історичних містах діють обмеження: зовнішній блок кондиціонера не можна вивісити на фасад, що виходить на вулицю. Особливо жорсткі вимоги у центральних частинах Парижа, Рима, Праги, Флоренції та інших міст із давньою забудовою.
У Парижі заборона взагалі стосується не лише старих, а фактично всіх будинків. Тому власникам квартир доводиться шукати обхідні варіанти:
- встановлювати блоки у внутрішніх дворах;
- виносити їх на дах поруч із димарями;
- у старих паризьких будинках використовувати для цього колишні «гард-манже» — вуличні шафки, де колись зберігали продукти до появи холодильників.
У таких випадках кондиціонери залишаються майже непомітними з вулиці.
Свою роль відіграє й те, що в Німеччині менше половини родин живуть у власному житлі. Орендар не може без згоди власника й сусідів просто повісити блок на фасад. Тому чимало людей обирають мобільні кондиціонери зі шлангом у вікно — на них, як правило, не потрібні додаткові дозволи.
Висока вартість електроенергії
Не менш важливий чинник — ціни на електрику. У більшості країн Євросоюзу електроенергія суттєво дорожча, ніж у Сполучених Штатах. У середньому по ЄС кіловат-година коштує близько 29 євроцентів, тоді як в Америці — приблизно 16.
Через це багато європейців намагаються не вмикати кондиціонер без крайньої потреби й частіше обирають вентилятори або інші способи охолодження приміщення.
Для українських домогосподарств ситуація інша: кіловат-година для родин у нас коштує приблизно втричі дешевше, ніж у середньому по ЄС, що робить використання кондиціонерів економічно доступнішим.
Традиційні способи рятуватися від спеки
Старші покоління європейців десятиліттями обходилися без кондиціонерів, а мешканці південних регіонів виробили власні звички, які допомагають переносити спеку.
Удень вікна та ставні зачиняють, щоб гаряче повітря не потрапляло всередину. При цьому ставні встановлюють зовні: вони блокують сонячні промені ще до того, як ті нагріють шибку, тоді як штори затримують тепло вже після того, як воно проникло у кімнату.
Зовнішні ставні на вікнах, орієнтованих на південь і захід, здатні зменшити потребу в охолодженні приблизно на 20–60%. Провітрювання влаштовують пізно ввечері або рано вранці, коли температура помітно нижча.
На півдні Європи зберігається й інша традиція — сієста. В Іспанії, Італії та Греції й досі прийнято робити довгу перерву в найспекотніші години дня. У невеликих містах крамниці часто зачиняються на кілька годин після обіду, а активність переноситься на ранок і пізній вечір.
Як ситуація змінюється через спеку й клімат
Ще два десятиліття тому кондиціонер у Європі радше сприймали як елемент розкоші, а не як необхідну річ у побуті. Тепер ставлення швидко змінюється.
Через зміну клімату періоди екстремальної спеки стають довшими й трапляються частіше. В останні роки Європу не раз накривали хвилі аномальної спеки: місцями температура в Італії, Іспанії та Франції перевищувала 40 градусів, а в Парижі в червні вона сягала майже 41 градуса. Люди масово шукали прохолоди в парках, на пляжах, а подекуди навіть у міських фонтанах.
У відповідь на це кількість кондиціонерів у квартирах зростає майже щороку. Особливо швидко їх почали встановлювати у Франції, Німеччині та Англії — якраз у країнах, де раніше такі системи були великою рідкістю.
У Франції за чотири роки частка родин із кондиціонером майже подвоїлася й досягла близько чверті. В Англії показник також зріс удвічі, але поки що лише до 4% домогосподарств.
При цьому все більшої популярності набувають теплові насоси типу «повітря — повітря», які можуть працювати і на охолодження влітку, і на обігрів узимку. В Італії такі системи мають вже приблизно 40% сімей, тоді як у 2021 році їх було близько третини.
Отже, невелика кількість кондиціонерів у європейських житлових будинках пояснюється поєднанням історичних, економічних і кліматичних причин. Водночас зі зростанням температур і частішими хвилями спеки їхня присутність у домівках поступово, але відчутно збільшується.
