Міські заборони на годування голубів часто подають як спосіб скоротити їхню кількість. Нове дослідження показало інше: навіть у періоди нестачі їжі птахи продовжують успішно висиджувати яйця, просто розподіляють сили між собою по-іншому.
Команда вчених із Мюнхенського технічного університету дослідила, як голод впливає на поведінку міських голубів під час висиджування яєць. Виявилося, що у звичайних умовах, коли з їжею проблем немає, самка проводить у гнізді переважну частину часу — приблизно 81% періоду інкубації. На самця припадає всього близько 17% часу на яйцях.
Коли ж місто запроваджує заборону на годування — типовий інструмент служб, які намагаються зменшити чисельність птахів, — навантаження на самку різко зростає. Вона витрачає більше енергії на пошук їжі і при цьому має підтримувати постійну температуру гнізда.
У такій ситуації самці починають поводитись інакше. Щоб партнерка не виснажилася остаточно, самці збільшують свою частку часу в гнізді до 22%. Вони беруть на себе додаткові «чергування», даючи самці можливість полетіти на пошуки корму. Завдяки цьому гніздо фактично не залишається без нагляду і не встигає охолонути.
Щоб відстежити ці зміни, дослідники встановили автоматичні вагові датчики під 75 гніздами у трьох містах. Вони порівнювали дві групи птахів: тих, що мешкають у добре забезпечених їжею голуб’ятнях, і диких міських голубів, які влаштовують гнізда на карнизах та інших спорудах і вимушені самі добувати корм.
Результати показали, що штучно створений голод насамперед б’є по самках. Голубки з «повного пансіону» важать у середньому на 35 грамів більше, ніж ті, що живуть в умовах обмеженого доступу до їжі. Це близько 10% маси тіла. Натомість вага самців практично не змінюється: вони й у ситі, й у голодні часи проводять у гнізді відносно небагато часу і завжди встигають знайти хоч якісь крихти.
Попри виснаження самок, пара все одно доводить інкубацію до кінця. Яйця залишаються прогрітими, і пташенята вилуплюються. Проблеми починаються пізніше: молодняк масово гине від нестачі їжі вже після народження. Тобто заборона на годування не запобігає появі потомства, а лише зміщує проблему в часі.
Екологи підсумовують: міські заборони на підгодівлю не дають очікуваного ефекту в контролі чисельності голубів. Птахи адаптуються і просто активніше координують свої дії в парі, щоб зберегти кладку. Натомість дієвим способом регулювання популяції вони називають заміну справжніх яєць у гніздах на муляжі. У цьому разі голуби продовжують висиджувати, але пташенята не з’являються, і чисельність поступово зменшується без голоду й зайвих страждань для птахів.
На думку фахівців, політика, що зводиться лише до заборон на годування, виглядає радше як формальна бюрократична міра. Вона не усуває причину проблеми і тільки змушує голубів краще координувати поведінку, пристосовуючись до складніших умов існування.
