Дикий кабан — один із найнебезпечніших мешканців лісу. Він поєднує в собі силу, витривалість, природний «захист» і неабиякий розум, тому навіть великі хижаки не завжди ризикують з ним зв’язуватися.
Розлючений вепр здатен дати відсіч кільком вовкам, а дорослих кабанів іноді оминають навіть тигри, розуміючи, що сутичка з ними може виявитися надто складною. Особливо небезпечним стає поранений звір: він може кинутися навздогін за мисливцем і атакувати його.
У дорослого самця є своєрідна природна броня — «калкан», тобто потужне потовщення під шкірою на грудях і боках. Завдяки цьому захисту, а також масі близько 130–150 кг і великим іклам, кабан відзначається дивовижною живучістю та становить серйозну небезпеку.
Розумний і обережний звір
Зір у кабана не надто гострий, зате нюх і слух розвинені надзвичайно добре. За запахами та звуками він чудово орієнтується, хто або що перебуває поруч, і в більшості випадків воліє просто відійти подалі від небезпеки.
Кабан зазвичай уникає прямого конфлікту і атакує лише тоді, коли його загнали в кут, поранили, сильно налякали з близької відстані або коли самиця захищає своїх поросят. У таких ситуаціях звір може піти напролом.
Витривалість і спосіб життя
Попри враження повільної та незграбної тварини, кабан здатен розганятися до швидкості приблизно 45 км/год. Такий ривок допомагає йому розсіювати зграю хижаків, наприклад вовків, і вириватися з небезпечних ситуацій.
Вепр веде переважно нічний спосіб життя. У темну пору доби він вирушає на пошуки їжі й може долати кілька десятків кілометрів легкою риссю, не втрачаючи сил.
«Гарячий» характер і сімейне життя
У середньому на одного дорослого самця припадає до трьох самок. Але щоб отримати таке «гаремне» становище, кнур змушений брати участь у запеклих сутичках з іншими самцями, які також претендують на роль головного.
Такі поєдинки між суперниками можуть бути дуже жорсткими, адже на кону — можливість стати «султаном» і мати кількох свиноматок.
Грязьові ванни замість кондиціонера
Кабани з молодого віку привчаються до купання в багнюці. Для них це не просто забава, а важлива біологічна потреба, пов’язана з особливостями організму.
Оскільки в кабанів немає потових залоз, грязьові ванни допомагають регулювати температуру тіла. Крім того, шар бруду на шкірі частково захищає від настирливих комах, які менше дістають тварину.
Всеїдність і «делікатеси»
Кабан — типовий всеїдний звір. Основу його раціону становить рослинна їжа: різні бульби, жолуді, горіхи, а також гриби. Особливо він полюбляє трюфелі, які вміє відшукувати в ґрунті.
Дорослому кнуру на добу потрібно приблизно 5–6 кг корму. Окрім рослин, він із задоволенням поїдає й «м’ясні» ласощі — черв’яків, комах, дрібних ссавців. Якщо їжі бракує, голодний вепр може нападати на інших тварин, наприклад на зайченят, а також не цурається падла.
Стійкість до отрути
Цікаво, що кабани, подібно до їжаків, майже не реагують на отруту змій. Водночас самій змії складно дістатися до тіла тварини: густе щетинясте хутро та товста шкіра створюють серйозну перешкоду для укусу.
Крім того, у кабана є своєрідний «імунітет» до деяких отруйних рослин, тому він може поїдати різноманітну рослинність без особливого вибору. Усе це робить дикого кабана ще більш витривалим і пристосованим до життя в лісі.
