Звичайний мул на дні водосховищ уже впливає на те, скільки ми платимо за продукти та електроенергію, і цей вплив зростатиме. Нові наукові дані показують, що прісна вода у світі зникає не лише через зміну клімату, а й через накопичення осаду в резервуарах.
Дослідники з Китайської академії наук опублікували в Nature Sustainability звіт, у якому проаналізували понад 550 тисяч водосховищ по всій планеті. Вони з’ясували, що резервуари в середньому втрачають 7,3% свого об’єму кожні десять років. Воду буквально витісняє осад — суміш бруду, піску та мулу, яка накопичується перед дамбами і на дні.
Раніше науковці зосереджувалися переважно на великих дамбах, але тепер окремо оцінили й невеликі резервуари площею до одного квадратного кілометра. Саме вони, як виявилося, міліють найшвидше. При цьому саме з таких водойм більшість людей у світі бере воду для пиття та поливу полів.
За підрахунками авторів дослідження, кожне п’яте водосховище на планеті вже швидко втрачає воду. Якщо тенденція не зміниться, до 2060 року приблизно половина глобальних резервуарів не зможе нормально виконувати свої функції. Замість повноцінних джерел води для турбін гідроелектростанцій та систем зрошення ми ризикуємо отримати великі грязьові «ванни».
Наслідки напряму стосуються продовольства. Дослідження вказує, що під загрозою опинилася чверть усіх зрошуваних земель світу. Це означає ризики для стабільних урожаїв для близько 2 мільярдів людей. Щойно глобальний ринок продовольства похитнеться через нестачу води для поливу, це швидко відіб’ється на цінниках у магазинах у різних країнах, зокрема й в Україні.
Для нашої країни це особливо відчутно, адже Україна є аграрною державою, тісно пов’язаною зі світовими цінами на продовольство. Додатково маємо власний фактор ризику: дамби на Дніпрі та численні менші регіональні водойми, які роками не очищували від намулу. Менший об’єм води у сховищах означає меншу генерацію на гідроелектростанціях, а отже — вплив на енергосистему та рахунки за електроенергію, значення яких ми вже добре відчули.
Автори роботи виділяють 16 «гарячих точок» — регіонів, де проблема особливо гостра. Переважно це посушливі території на кшталт Близького Сходу, Австралії та південного заходу США. Але логіка процесу однакова для різних країн: якщо резервуари замулюються, води для господарських потреб стає менше, а її вартість зростає.
На цьому тлі контрастно виглядають розмови про освоєння інших планет. Поки хтось мріє про бази на Марсі, людство часто не спроможне елементарно почистити власні водосховища. Вода перетворюється на дефіцит не лише через глобальне потепління, а й через безгосподарність і відкладені рішення щодо догляду за інфраструктурою.
Ці дані — привід замислитися для тих, хто досі переконаний, що дешева вода та їжа ніколи не закінчаться. Стан водосховищ уже зараз впливає на наші гаманці, а в майбутньому цей вплив може стати ще відчутнішим.
