Меми про Т-рекса з його короткими передніми лапами зазвичай зображують грізного хижака безпорадним у побутових ситуаціях. Однак нове дослідження показує: комічні на вигляд кінцівки були не помилкою природи, а результатом цілком прагматичного еволюційного вибору.
У журналі Proceedings of the Royal Society B Biological Sciences опубліковано роботу палеонтологів з Університетського коледжу Лондона. Вони проаналізували дані щодо 82 видів тероподів — двоногих хижих динозаврів, до яких належав і тиранозавр рекс.
Довгий час існувала гіпотеза, що руки Т-рекса просто «не встигали» за зростанням решти тіла, тож непропорційно малі кінцівки вважалися побічним ефектом загального збільшення розмірів. Команда дослідників вирішила перевірити це, порівнявши міцність і товщину черепів різних тероподів.
Вимірювання показали чітку тенденцію: що масивнішим, товстішим і стійкішим до навантажень був череп, то коротшими ставали передні кінцівки. Така залежність простежується не в одній, а одразу в п’яти окремих еволюційних лініях тероподів.
У різних груп зменшення відбувалося по-різному: в одних скорочувалися всі кістки рук, в інших — лише окремі фаланги. Але загальна картина залишалася однаковою — посилення голови супроводжувалося «урізанням» передніх лап.
Автор дослідження Чарлі Роджер Шерер пояснює це принципом «використовуй або втрачай». У світі, де потенційна здобич досягала розмірів багатоповерхового будинку, намагатися утримати гігантського завропода кігтиками передніх лап було б вкрай ризиковано: один рух такої тварини міг би миттєво знищити хижака.
Щоб ефективно полювати на настільки великих жертв, тероподам був потрібен один надійний інструмент. Еволюція, за висновками вчених, «перерозподілила ресурси»: розвиток передніх кінцівок опинився на другому плані, а головний акцент зробили на формуванні гігантської голови з надпотужними щелепами, які фактично перебрали на себе функції рук під час нападу.
Тому, дивлячись на черговий жарт про Т-рекса, який не може нормально віджиматися чи обійняти когось, варто пам’ятати: разом із цими маленькими лапами він мав укус, якому приписують силу, здатну переламати навпіл сучасний позашляховик. На тлі такого аргументу його «жалюгідні» кінцівки вже не здаються приводом для насмішок — принаймні не віч-на-віч.
