Автори нового дослідження вивчають ставлення громадськості до цифрового воскресіння померлих.
Учасникам було представлено сценарії, в яких цифрова версія жінки могла бути повернена за її згодою або без неї.
Результати показали значне зрушення у прийнятності випадків вираження згоди, що наголошує на важливості бажань померлого. Однак багато респондентів, як і раніше, вважають цифрове відродження соціально неприйнятним, навіть за наявності їхньої згоди.
Це дослідження порушує етичні та юридичні питання про права померлих та необхідність чітких правил в епоху цифрових технологій.
В епізоді науково-фантастичного серіалу Чорне дзеркало 2014 року скорботна молода вдова возз’єднується зі своїм померлим чоловіком за допомогою програми, яка відстежує його історію в соціальних мережах, щоб імітувати її онлайн-мову, гумор та індивідуальність. Це працює. Вдова знаходить втіху у перших взаємодіях, але незабаром їй хочеться більшого.
Такий сценарій не є фікцією. У 2017 році компанія Eternime прагнула створити аватар померлої людини, використовуючи її цифровий слід, але цей «Скайп для мертвих» не прижився. Алгоритми машинного навчання та штучного інтелекту просто не були готові до цього. Ми теж.
Тепер, у 2024 році, на тлі бурхливого зростання використання програм Chat GPT, аналогічні зусилля робляться. Але чи взагалі слід дозволити цифрове відродження?
Чи готові ми до юридичних баталій з приводу того, що є згодою?
У дослідженні, опублікованому у науковому журналі Asian Journal of Law and Economics, доктор Масакі Івасакі (Masaki Iwasaki) з Гарвардської школи права (Harvard Law School) і в даний час є співробітником Сеульського національного університету (Seoul National University) вивчає, як згода померлого (чи інше) впливає ставлення до цифрового воскресіння.
Дорослим учасникам було представлено сценарії, в яких жінка віком 20 років гине в автокатастрофі. Компанія пропонує повернути її цифрову версію, але її згода спочатку неоднозначна. Що мають вирішити її друзі?
Два варіанти — один, де померла погодилася на цифрове воскресіння, та інший, де вона згоди не дала, були зачитані учасниками у випадковому порядку. Потім учасники відповіли на питання щодо соціальної прийнятності її повернення за п’ятибальною шкалою, беручи до уваги інші фактори, такі як етика та міркування конфіденційності.
Результати показали, що виражена згода підвищила прийнятність на два бали порівняно з незгодою.
«Хоча я очікував, що соціальна прийнятність цифрового відродження буде вищою, коли буде виражена згода, різка різниця у показниках прийняття — 58% для згоди та 3% для незгоди — була дивовижною», — коментує Івасакі.
«Це підкреслює вирішальну роль бажань померлого у формуванні громадської думки про цифрове воскресіння».
59% респондентів не погодилися зі своїм власним цифровим відродженням, і близько 40% респондентів не знайшли жодного виду цифрового відродження соціально прийнятним, навіть за наявності вираженої згоди.
«Хоча воля померлого важлива для визначення соціальної прийнятності цифрового воскресіння, інші фактори, такі як етичні проблеми життя та смерті, а також загальне побоювання щодо нових технологій, також мають значення», — додає Івасакі.
Результати відображають невідповідність між чинним законодавством та громадською думкою. Загальна думка людей — про те, що бажання померлих слід поважати — насправді не захищене у більшості країн.
Відтворений у цифровому форматі Джон Леннон у фільмі «Форрест Гамп» або анімована голограма Емі Уайнхаус показують, що «права» мертвих легко зневажаються тими, хто перебуває на землі живих.
Чи варто враховувати вашу цифрову долю під час написання заповіту?
Ймовірно, так і має бути, але нині через відсутність чітких правових положень щодо цього питання ефективність документування ваших побажань таким чином сумнівна. По-перше, те, як дотримуються таких директив, залежить від правової юрисдикції.
«Але для тих, хто має сильні переваги, документування своїх бажань може мати значення», — пояснює Івасакі. «Як мінімум, це є чітким повідомленням своєї волі сім’ї та колегам, і його можна буде розглянути, коли в майбутньому будуть краще встановлені правові основи».
Вже зараз варто про це поговорити. Багато сервісів чат-ботів з генеративним штучним інтелектом вже дозволяють спілкуватися з чат-ботами, що копіюють особи реальних людей.
Сервіс «You, Only Virtual» (YOV) дозволяє користувачам завантажувати чиїсь текстові повідомлення, електронні листи та голосові розмови для створення чат-бота «versona». А в 2020 році Microsoft отримала патент на створення чат-ботів на основі текстових, голосових та графічних даних живих людей, а також історичних особистостей та вигаданих персонажів з можливістю рендерингу у 2D чи 3D.
«Необхідно спочатку обговорити, які права слід захищати і якою мірою, а потім створити відповідні правила», — укладає автор дослідження.
«Моє дослідження, засноване на попередніх обговореннях у цій галузі, стверджує, що правило згоди, що вимагає згоди померлого на цифрове воскресіння, може бути одним із способів захистити їхні права».
