Що організм правильно переробляв продукти, отримував їх корисні компоненти, необхідні спеціальні речовини. Травні ферменти вивільняються слинними залозами та клітинами, що вистилають шлунок, підшлункову залозу та тонкий кишечник. Які функції виконують різні типи.
Особливості дії
Ферменти допомагають перетравлювати їжу, дозволяють поживним речовинам всмоктуватися в кров і розноситися по всьому організму. Вони вивільняються, коли людина передчуває їжу, відчуває її запах і смак, починається процес перетравлення. Існує кілька типів травних ферментів, кожен націлений на певну поживну речовину і подрібнює її до форми, яка може бути засвоєна.
Амілаза
Мальтоза
Речовина виділяється у тонкому кишечнику, відповідає за розщеплення мальтози (солодового цукру) на глюкозу. Організм використовує її для отримання енергії або залишає для зберігання печінки з метою подальшого застосування.
Лактаза
Цей фермент розщеплює лактозу, цукор, що міститься в молочних продуктах. Він перетворює її на глюкозу і галактозу. Лактаза виробляється клітинами, що вистилають кишечник.
Протеази
Ці травні ферменти розщеплюють білки на амінокислоти. Вони відіграють важливу роль у наступних процесах організму:
- Поділ клітин.
- Згортання крові.
- Імунні функції.
Протеази виробляються в шлунку та підшлунковій залозі. Головний із них – пепсин. Він виділяється для розщеплення білків на пептиди або дрібніші групи амінокислот. Потім ці речовини всмоктуються чи поділяються далі у тонкому кишечнику.
Ліпаза
Фермент відповідає за розщеплення жирів на жирні кислоти та гліцерин (простий цукровий спирт). У малих кількостях він виробляється ротом та шлунком, а у великих – підшлунковою залозою.
Сахараза
Фермент секретується тонким кишечником, де він розщеплює сахарозу на фруктозу та глюкозу. Це простіші цукру, які організм може засвоювати.
Увага! Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.
