Запори нікому не доставляють радості – ні дорослим, ні дітям. Запор – не тільки дискомфорт, але і ймовірність розвитку різних ускладнень.Уповільнене, утруднене, недостатнє спорожнення кишечника знайоме багатьом під загальною назвою – запор.

Нормальне регулярне спорожнення кишечника дуже важливо з перших днів після народження і протягом усього життя людини.

Для немовлят до чотирьох місяців частота дефекації в нормі від одного до семи разів на добу, від чотирьох місяців до двох років – до трьох разів на добу. Нормою для діток старше 3-х років вважається частота дефекації не менше шести разів за сім днів.

Зазвичай позив до дефекації виникає вранці після вставання з ліжка, тобто коли тіло приймає вертикальне положення або трохи пізніше – незабаром після сніданку. Початок прийому їжі є сильним фактором, що стимулює роботу товстого кишечника. Характер і обсяг з’їденої їжі важливі для його інтенсивності роздратування.

Якщо у дитини до 3-х років стілець рідше 6 разів на тиждень, а старше 3 – х років-Менше 3 – х разів на тиждень-це запор. А якщо при цьому утруднений сам акт дефекації (дитині доводиться напружуватися, виникає хворобливість, змінюється форма і характер стільця) і так триває більше 3-х місяців, запор вважається хронічним.

Запори поділяють на органічні і функціональні. Органічний запор-це симптом основного захворювання. Лікується такий запор в основному хірургічним шляхом.

У дітей раннього віку запори, як правило, функціональні. Іноді запори можуть носити помилковий характер. Нерідко псевдозапори у немовлят виникають на грудному вигодовуванні при недостатній кількості молока у матері або млявому ссанні, відрижці.

Тимчасовий запор в ранньому віці буває при лихоманці через зневоднення калових мас. Також проблему провокує надмірне надходження солей кальцію з їжею. Надлишок кальцію в раціоні або гіпервітаміноз вітаміну Д призводить до ущільнення калових мас.

У регуляції моторики товстого кишечника бере участь безліч гормонів шлунково-кишкового тракту. Якщо відбувається постійне порушення будь-якого етапу складного процесу регуляції моторної функції кишечника, виникають запори.
У дітей раннього віку кора головного мозку не впливає на акт дефекації. Позив виникає при розслабленні анального сфінктера. У більш старших дітей в акті дефекації бере участь і кора головного мозку і вегетативна нервова система. А крім цього відбувається координована робота м’язів прямої кишки, сфінктерів і тазового дна.

Запори у немовлят виникають через неправильне харчування матері-годувальниці і неправильного перекладу на штучне вигодовування. Небезпеку становлять швидкий перехід з однієї суміші на іншу або використання неадаптованих дитячих сумішей.

У малюків старше одного року неприємності з дефекацією виникають через нестачу в харчуванні харчових волокон, великої кількості протертих страв, порушення режиму харчування, квапливої їжі, недостатнього вживання рідини, тривалого вживання їжі для немовлят (пюре з баночок для немовлят).

Виникненню запорів сприяє тривале безладне застосування клізм, механічних засобів для стимуляції акту дефекації, прийом проносних, протисудомних, спазмолітичних, сечогінних засобів.

У дошкільнят зустрічаються умовно-рефлекторні або психогенні запори. Часто в період адаптації до нових умов (дитячий сад, школа) у сором’язливих дітей виникає почуття помилкового сорому, яке призводить до придушення позиву до дефекації. Результат-ущільнення калових мас, травматизація слизової прямої кишки, її запалення, болючість при дефекації.

Про наявність будь-якого органічного захворювання при наявності запорів свідчать: втрата ваги, підйоми температури, збільшення селезінки і печінки, поява в калі крові, зміни в аналізах крові.

Дієтотерапія при запорах

Для немовлят: дієта матері з виключенням газоутворюючих продуктів, обмеження продуктів з високим вмістом тваринних жирів. У раціоні харчування слід збільшити споживання рослинних масел, продуктів, що стимулюють роботу кишечника (кисломолочні продукти, овочі, фрукти, крупи, хліб грубого помелу), встановити правильний питний режим.

Своєчасне введення прикорму з високим вмістом харчових волокон (вівсяна і гречана каші, соки з м’якоттю, морквяне, яблучне, сливове, абрикосове пюре). Використання чаїв з фенхелем, ромашкою.

Дуже важливо нормалізувати режим харчування дитини, виключити перегодовування. Можна використовувати адаптовані молочні суміші з додаванням пре – і пробіотиків, які сприяють нормалізації складу мікрофлори кишечника.

При функціональних запорах використовують лікувальні суміші, що містять лактулозу. Лактулоза в незмінному вигляді доходить до товстого кишечника, сприяє зростанню власних лактобактерій і біфідобактерій, підсилює рухову активність кишечника і тим самим досягається м’який послаблюючий ефект.

Лактулозу містить препарат Дюфалак. Його можна давати старшим дітям згідно з інструкцією.

Щодня проводять масаж, заняття гімнастикою.

Для дитини дуже важливий правильний режим харчування-не менше 5 разів на день. При попаданні їжі в верхні відділи травного тракту рефлекторно посилюються скорочення кишечника, що сприяє прискоренню його спорожнення.

Моторику кишечника підсилюють такі продукти: чорний хліб з борошна грубого помелу, борщ, квасолевий суп, щі, морква, огірки, редис, зелений горошок, диня, вишня, абрикоси, яблука, сливи, малина, кавун, полуниця, суниця, гарбуз, кабачки, буряк, чорнослив, інжир, курага, розсипчасті вівсяна, гречана, перлова, пшоняна, кукурудзяна каші, страви з м’яса і птиці, яйця, кефір, йогурт, кисле молоко, ряжанка, рослинні масла, соки, мінеральні води, компоти, варення, мед.

При запорах з раціону харчування виключають бульйони, протерті супи, каші-розмазні, киселі, міцний чай, кава, груші, гранат, айву, чорницю.

Важливо давати дитині достатньо рідини. Рекомендується вранці натщесерце випити мінеральну теплу або чисту кип’ячену воду, через 20 хвилин – сніданок. Бажано вранці після сніданку, навіть якщо немає позиву на дефекацію, відвідати туалет. Щоб подолати страх перед дефекацією, можна використовувати холодну свічку (гліцеринову, папаверинову), яку вставляють в анус за 15 хвилин до відвідування туалету.

Не забувайте про фізичну активність дитини. Масаж і гімнастика, плавання, вправи для м’язів черевного преса, біг, катання на лижах і ковзанах корисні для подолання проблеми. Але фізичні навантаження повинні бути індивідуальні, з урахуванням віку дитини.

Увага! Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь