Склали такий собі міні-гід найвідоміших десертів, щоб не блимати безпомічно у кондитерських, яких зараз відкривається купа, і кожна вводить у свою десертну карту якесь новомодне слово. З них і почнемо. Про відомі теж коротенько нагадаємо. Але попереджаємо: голодним читати суворо заборонено:) Це небезпечно смачні історії, після яких треба обов’язково сходити на каву з брауні (який, до речі, з’явився завдяки відомій світській левиці) або з чізкейком (між іншим, це страва древньогрецьких вояків, а вже потім англійський десерт). Ми не витримали і йдемо за солодощами вже!
ТРАЙФЛ
Це десерт у скляночках різних форм. З’явився ще у 1596 році, коли було датовано перший рецепт трайфлу – густого крему з цукром, імбірем та розовою водою, який викладався просто у горня.
З часом його почали викладати на шматок тіста, змочувати алкоголем, додавати желе, фрукти чи вершки. Зараз це неймовірна кількість багатошарових поєднань і дуже модний спосіб подачі десертів на різних заходах.
БРАУНІ
Своєю появою це коричневе від шоколаду тістечко завдячує чиказькій світській левиці Берті Палмер. У 1893 році вона замовила кухарю свого готелю новий десерт до Всесвітньої торговельної виставки. Їй хотілося отримати водночас вишуканий і порційний торт, щоб гостям було зручно куштувати. От кухар і створив брауні – від brown, коричневий. Ми здебільшого частуємося спрощеною версією, а у тому готелі досі його готують з горіхами та абрикосовою глазур’ю.
МАКАРОН
Робиться з яєчного білка, цукру і меленого мигдалю. Назва походить зовсім не від макарон, а від італійського ammaccare – “розтирати”, “роздавити”, мається на увазі мигдаль.
Кажуть, ці ласощі з’явилися в Італії ще в епоху Відродження, а популяризувала їх Катерина Медічі. Після шлюбу з французьким королем Генріхом ІІ вона переїхала в Париж і привезла з собою і макарони, і кондитера, який їх вмів робити.
Тоді макарони виглядали як звичайне печиво, а в нинішньому вигляді – перемащені кремом – їх «представили» два століття по тому в культовій паризькій кондитерській Ladur?e. Там подають їх досі. А ще у французьких макдональдсах!
ЕКЛЕР
В перекладі з французької еclair – це блискавка. Назва пішла від його блискавично-швидкого поїдання ? Не встиг у XIX сторіччі паризький кухар Марі-Антуан Карем створити заварне тісто і наповнити його заварним кремом, як тістечка тут же розмели знатні ласуни. Кажуть, він озолотився на своєму кондитерському винаході. Правильним, до речі, вважається еклер довжиною 14 сантиметрів.
МАФФІН
Не віриться, що ці красиві кексики з’явилися завдяки… залишкам іжі. Точніше, залишкам тіста і продуктів, з яких готувалися основні страви. З них пеклися коржики чи палянички, які бідняки їли з варенням чи медом.
Повелося це в Англії ще з X-XI сторіччя. А вже з XIX сторіччя англійські емігранти, виїхавши до США, на важких роботах «прилаштували» коржі для швидких перекусів. З часом маффінам надали форму кексів, вивели окрему рецептуру, додали начинок і почали подавати у кав’ярнях до кави.
ТІРАМІСУ
Навколо цього десерту купа легенд та історій. Навіть про те, що у XVII сторіччі його «винайшли» спеціально для герцога Козімо III Медічі. Насправді тірамісу, яким ми його смакуємо зараз, приготував лише якихось п’ятдесят років тому італійський кондитер Роберто Лінгуанотто для меню ресторану Alle Beccherie. І назвав його тірамісу – тобто «підніми мене» – на знак кави, яка входить у рецепт і здатна підняти на ноги будь-кого.
БЕЗЕ
Знали, що з французької baiser – це поцілунок? Так символічно свій витвір назвав кухар Франсуа Массіала ще триста років тому. Напевно, тому що безе теж солодке і тане в роті. Має різновид – меренги, маленькі бізешки, які створив вже інший кондитер Гаспаріні у швейцарському містечку Майрінген, звідти й назва.
ПУДИНГ
До XVIII сторіччя це був не десерт, а м’ясна страва – своєрідне заливне, зимова заготовка, в яку клалися сухофрукти замість консервантів. Згодом м’ясо звідти почали витісняти інші доповнення: горіхи, фрукти, цукор та екзотичні спеції, які активно привозили з британських колоній. Вважалося, що чим більше таких наповнень, тим краще: так пудинг став символом британської могутності.
ЧІЗКЕЙК
Попри англійську назву, батьківщиною цього десерту є… Древня Греція, де сирний пиріг готували для воїнів та спортсменів – завдяки поживності і корисності. Від греків любов до чізкейку передалась римлянам, від нього «фанатів» сам Юлій Цезар, а разом з його завоюваннями світ завойовував і сирник. Аж до тих пір, коли американські кав’ярні та ресторани багато десятиріч тому додали його у свої десертні карти.
КЕЙКПОПС
Таким дивним словом називають модні зараз тортики-кульки (назва так і перекладається з англійської) з бісквітного тіста. Готували їх американські домогосподарки давно, переважно на дитячі свята. А десять років тому підприємлива кондитерша Енджі Дадлі з Атланти зробила тістечка у вигляді чупа-чупсу і почала викладати всі різновиди у своєму кулінарному блозі.
Її популярність моментально зросла, кейкпопси почали замовляти, а її запрошувати на майстер-класи і телепрограми. Навіть Starbucks почав продавати в себе. От що значить вдала ідея ?
