Маленькі витівники і невгамовні дослідники, непередбачувані і іноді шкідливі. Начебто їх треба вчити уму-розуму, але вони самі можуть навчити дорослих цікавим речам.
Зміст статті
- Інтерес до життя
- Яскраві емоції
- Вміння переключатися
- Здорова допитливість
- Завидну завзятість
- Довіра
Інтерес до життя
Щодня з раннього ранку діти готові дивитися, слухати і захоплюватися чимось новим. Їм все цікаво, все хочеться спробувати. З віком людина втрачає цю здатність. І більшість розумних, успішних, але розчарованих людей починають ходити на тренінги, купувати книги з серії «Як повернути інтерес до життя». А всього-то й треба брати приклад з дітей – дивуватися, захоплюватися і не боятися виглядати нерозумно.
Яскраві емоції
Емоції допомагають виразити і прожити значуща подія. Зрозуміти своє ставлення до подій. Але так чи часто ви даєте їм волю. Більшість людей намагаються тримати все всередині себе, в той час як діти себе не стримують. Якщо плачуть, то ридма. Зате і радіють під стати: очі горять, гучний сміх, а ноги самі так і підстрибують.
Вміння переключатися
Поспостерігайте за дітьми. Ось начебто малюк плакав через зламану машинки, а вже через пару хвилин весело сміється, граючи з улюбленим вихованцем. Багато дорослі воліють занурюватися в трагедію, намагаючись як можна частіше ятрити незагойна рану. А в цей час стільки приємних моментів проходить повз. Психологи радять закривати історію життя, в якому накопичилося багато негативних спогадів. І починати життя, повну яскравих позитивних подій, з сьогоднішнього дня.
Здорова допитливість
Всі діти цікаві і не соромляться задавати питання: «А чому?», «А навіщо?». І дійсно, в світі стільки цікавих речей, на які хочеться отримати відповіді. Але часто дорослі так сильно занурюються в проблеми, що їх перестає цікавити що-небудь. Тим не менш, якщо озирнутися, то може саме здорова допитливість допоможе вибратися з кризової ситуації.
Завидну завзятість
Перші кроки, перший зібраний конструктор або розібраний татів смартфон – завдання не з простих. Але завдяки наполегливості долається все. Цього однозначно варто повчитися у дітей. Як часто бувало, що починаючи щось нове, кидали при перших же труднощах. При цьому найчастіше виправдовувалися: «Це не моє», «У мене немає часу» і так далі.
Довіра
У дитинстві всі ми довіряли батькам, бабусям і дідусям. Дорослішаючи, розуміли, що деколи мама з татом лукавили або просто чогось не знали. У підлітковому віці розчарування в людях призводило до недовіри. Дорослими ж ми стали бачити брехню, злий умисел, інтриги. Але відносини з близькими все одно будуються на довірі та відкритості. Без них виходить лише бутафорія.
Звичка дивитися на все з висоти прожитих років, досвіду та інтелекту іноді заважає бачити очевидні речі. Стаючи дорослими, ми потрапляємо під вплив правил, традицій, умовностей. Діти не бачать кордонів, для них світ відкрита книга. Вони щирі у сприйнятті навколишнього світу, і багато їх вчинки аж ніяк не дурні.
