Як залишатися ввічливим у будь-якій ситуації

0
14

З моральної точки зору брехати погано. Цього нас вчать з дитинства. Тільки правда і жодного лукавства. А етикет нас вчить бути ввічливою людиною.

Але адже якщо всім говорити правду, можна й образити нею і прославитися неввічливим невігласом. Як знайти вихід з цього протиріччя? Письменник Олександр Гнесин має на цей рахунок свою думку, що наша редакція знаходить дуже цікавим.

© DepositPhotos

Брехня на благо

«Я знаю, як врятувати світ. Тільки він навряд чи зі мною погодиться. Але я все одно наполягаю на своєму і вважаю, що секрет виживання — у лицемірстві. Його ескалація може служити мірою цивілізації. Чим рідше ми говоримо, що думаємо, тим легше всім ужитися один з одним».

« Терпимість починається з брехні і закінчується ввічливістю, яка стає автоматичною реакцією на будь-який контакт з стороннім. Так англійці, забувши подумати, вибачаються, коли їм наступають на ногу».

© DepositPhotos

«В Японії просто не наступають на ногу, але вибачаються все одно. Воно й зрозуміло: на островах звикли жити в тісноті. Але навіть у просторій Америці хамлять лише за кермом».

«Я багато раз дивувався тому, як людина, тільки що обігнав мене з ризиком для обох наших життів, вийшовши з машини, ховає очі. Ще і тому що, якщо не ховає, можуть і пристрелити».

© DepositPhotos

«На американській дорозі б’ються частіше, ніж у барах. Можливо, тому, що відгородившись від інших склом і металом, простіше бути самим собою, а це – не завжди апетитне видовище».

« Ввічливість якраз і заважає нам відкритися саме так — вивалюючи себе назовні. Іноді на ввічливість ображаються, справедливо вважаючи її лицемірною облудою. Знаю по собі, тому що в Москві мене закидають акцентом».

© DepositPhotos

«Він у мене, звичайно, є, та ще якийсь, але не в рідній мові, на якому я півжиття говорю по радіо. Я довго дивувався, поки не зрозумів, що у всьому винна звичка завжди вітатися, навіть по телефону».

© DepositPhotos

«Між тим ввічливість з сторонніми багатьом здається чужий забаганкою, від якої недалеко і до політкоректності».

«І це я теж можу зрозуміти, бо антитеза ввічливості не грубість, а щирість. Відвертість робить спілкування осмисленим, ввічливість — можливим. Адже ми часто розмовляємо з людьми, ні в чому з нами не приголосними. Довлатов говорив: «Ви нарікаєте, що вони нас не пускають в літературу, але ми б їх не пустили в трамвай»».

© DepositPhotos

«В екстремальних випадках — коли у спілкування вступають республіканці з демократами, кішка з собакою або м’ясники з вегетаріанцями — краще мовчати вголос, говорячи про погоду. Тим більше що про найцікавіше — про кохання, гроші і недоліки ближніх — говорити варто лише щиро».

 

«Якщо по-англійськи на «Ви» звертаються до Бога або Шекспіром (їх часто плутають), то російська поміщає між «ти» і «Ви» нескінченну градацію відтінків».

© DepositPhotos

«Сокровенне «ти» вимагає незмішаних почуттів. Воно годиться для тих, кого ми любимо або сильно зневажаємо. Для інших, а це — ціле людство, «Ви» передбачає букет непростих, а іноді й протилежних почуттів».

© DepositPhotos

 

Загрузка...

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here