Як ми звикли реагувати на сльози наших дітей? Що ми відчуваємо? Найчастіше це розгубленість, хочеться якнайшвидше зробити так, щоб він замовк, нікому не заважав і не ганьбив батьків.
У хід зазвичай йдуть найпоширеніші способи.
· Припини зараз же! Люди на нас дивляться. Як тобі не соромно?
· Якщо ти зараз же не припиниш, то залишишся без солодкого / підеш в куток / не отримаєш подарунок
· Якщо ти зараз будеш ридати, то вдома тебе буде чекати сюрприз
· Ой, подивися яка машина їде / пташка летить
Чи допомагають такі техніки? Часто допомагають. Але допомагають тут і зараз перестати «ганьбитися», а на подальшу перспективу вони працюють не кращим чином. Вибудовувати довірчі відносини між дитиною і батьком вони не дозволяють. І не дозволяють дітям навчитися розуміти свої почуття.
ЯК ПРАВИЛЬНО:
Зверніть увагу: зараз ми говоримо не про істерики-маніпуляції. Це не означає, що подібне не заслуговує уваги до дитини, просто дії там будуть трохи інші.
Зараз ми говоримо про ситуації, коли дитина болісно на щось реагує.
Крок перший: згадати, що сльози дитини завжди сигналізують про те, що йому погано. Він не симулює і не вигадує, для нього це дійсно важливо.
Крок другий: не намагайтеся заборонити йому переживати. По-іншому можна сказати, не забороняйте йому відчувати те, що він зараз відчуває. Навіть якщо вам здається, що ситуація непроста.
Крок третій: якщо вийде втішити і заспокоїти, то зробіть це. Принаймні, обійміть і дайте зрозуміти, що ви поруч.
Крок четвертий: спробуйте розговорити дитину. Нехай розповість вам, що за проблема з ним трапилася, що з ним відбувається, чому він плаче. Нам здається, що наші діти маленькі і дурнуваті, але вони досить часто дивують нас глибиною своїх переживань та розповідей про них. Особливо, якщо в сім’ї це звична справа.
Крок п’ятий: спробуйте разом придумати вихід із ситуації. Часом навіть не саме рішення проблеми, а пошук цього рішення призводить до зняття напруги.
Крок шостий: вирішіть проблему, якщо це можливо.
Іноді буває важко кожен раз тримати в голові цю схему і слідувати їй. Але нехай вас потішать два факти: з кожним разом буде виходити все легше і легше, з часом дійде до автоматизму. І діти, яким не ставили заборона на почуття, а навчали їх розпізнавати і працювати з ними, виростають чуйними людьми, здатними вибудовувати глибокі відносини.
