Історія сім’ї може виявитися не менш захоплюючою, ніж історія країни, а пошук відомостей про родичів – справжнім детективом. Часом тим, хто хотів би з’ясувати долю прабабусь і прадідусів, доводиться звертатися до архівів, їздити по країні в пошуках військових поховань, зв’язуватися з зарубіжними громадськими організаціями. На цьому шляху напевно чекають розчарування, але відкриттів буде набагато більше.
Щоб створити сімейну літопис, потрібно зібрати матеріали. Почати краще всього з тих людей, з якими у вас є контакт. Опитайте батьків, бабусь і дідусів, інших родичів. Уточніть їх анкетні дані – нерідкі випадки, коли документи були втрачені, а у відновлених з’явилася помилка у прізвищі, дату або місце народження. Занесіть всі відомості в спеціально заведену зошит. Можна створити папку на комп’ютері, це навіть зручніше. Своїх двоюрідних братів і сестер ви, швидше за все, знаєте. Але постарайтеся з’ясувати всі можливі відомості і про інших родича – двоюрідного брата бабусі, вітчима дідусі і всіх інших. Виясніть і запишіть їх прізвища, імена та по батькові. Дуже корисно записувати розповіді на диктофон, а записи зберігати. В цьому випадку ви завжди зможете перевірити інформацію.
У народжених в закритих містах в якості місця народження може стояти не «номерний» населений пункт, а найближчий обласний центр.
Не виключено, що у вас в родині є старі альбоми. Ви, звичайно, не один раз їх бачили і знаєте багатьох із тих, хто зображений на знімках. Перегляньте альбоми ще раз. Можливо, ви побачите особи, яких раніше не помічали. Запитайте у представників старшого покоління, хто зображений на фотографіях, попросіть розповісти про цих людей все, що можна згадати. Неважливо, хто там сфотографований – родичі, друзі, сусіди, колеги або випадкові попутники в турпоїздці. Цілком можливо, що доведеться за якимись відомостями звернутися і до них.
Знімки з сімейних альбомів краще відразу відсканувати і підписати, хто на них зображений.
Почніть складати генеалогічне древо. На аркуші паперу або в текстовому редакторі з функцією малювання накресліть квадрат. Впишіть в нього свої дані. Поруч накресліть другий квадратик і внесіть дані свого чоловіка. З’єднайте квадратики по горизонталі. Якщо у вас є діти, намалюйте для кожного квадратик нижче вже наявної пари, впишіть дані кожної дитини. Ваше дерево буде рости вгору. Вище над своїм квадратом намалюйте ще два – для батьків. Те ж саме зробіть над квадратиком дружина. Продовжуйте дерево. Предки по прямих лініях будуть знаходитися над вашими квадратами. Якщо в якомусь поколінні були ще родичі – малюйте для них квадратики збоку. Всі квадрати з’єднати прямими лініями, позначивши родинні зв’язки. Якщо про кого-то у вас відомостей недостатньо, проставте замість невідомих даних питальні знаки. У цьому випадку, швидше за все, доведеться звертатися в архіви.
Сформулюйте запити і відправте листа в архіви. Якщо вам потрібно з’ясувати дані про троюрідній сестрі бабусі, яка жила в місті N, яка все своє життя прожила на одному місці, зверніться в міський архів. Правда, вам, швидше за все, доведеться вказати ступінь споріднення. Не виключено, що доведеться шукати когось з її прямих родичів. Сучасні комунікаційні технології, головним чином соціальні мережі, надають для цього масу можливостей. Спробуйте з’ясувати дат життя і смерті, були у цій родички діти, чи внуки, хто вони і чим займаються.
Якщо ви шукаєте дані про родича-фроновике, краще всього звернутися в Центральний архів Міністерства оборони. Дуже добре, якщо ви знаєте анкетні дані або відомості про нагороди. Великих військових архівів кілька, вони постійно поповнюються, і відомі випадки, коли родичам вдавалося з’ясувати долю фронтовика багато десятиліть потому.
Розпитайте родичів старшого покоління про події, свідками або учасниками яких вони були. Запишіть їх розповіді. Запишіть і свої спогади т те цікаве, що ви бачили в житті. Те, що вам здається буденністю, для ваших дітей і онуків буде історією.
