Для більшості з нас роки навчання в школі згадуються як щось радісне і світле. Але так буває не завжди. Для багатьох дітей це час стає найгіршим в життя, перетворюється в низку принижень і образ з боку інших школярів.

 

 

 

Нерідко знущання призводять до справжньої психологічної травми і навіть суїциду. Найстрашніше – люблячі батьки можуть і не підозрювати, що у їхнього малюка біда. Переляканий і зневірений дитина нерідко приховує, що відбувається в школі, тому важливо звертати увагу на непрямі ознаки насильства над школярем.

 

Чому діти стають об’єктом знущань

 

 

Стосунки в шкільному колективі зазвичай бувають набагато складніше, ніж у дорослому. Діти мають не сформовану психіку і набагато більш уразливі. При цьому схильність до жорстокості у них вище. Крім того, школярі зазвичай не вибирають однокласників, і в одному кабінеті можуть виявитися абсолютно різні діти.

У 6-7 років у дітей відбувається «криза соціалізації». Вони вчаться будувати відносини без постійного контролю дорослих, як вдома або в дитячому садку. Складнощі на цьому етапі можуть вилитись в проблеми із спілкуванням і в майбутньому.

На перший погляд здається, що всі діти абсолютно різні і причиною для знущань може стати будь-яка риса. Але досвідчені педагоги виділяють кілька груп ризику:

 

  • Школярі, які виділяються зовні. Причиною для знущань може стати маленький або занадто високий зріст, зайва повнота, відмінний колір шкіри, будь-який фізичний недолік.
  • Діти з неблагополучних сімей. Вони нерідко погано одягаються, часто запізнюються і відстають у навчанні. Такі школярі можуть виглядати забитими і заляканими.
  • Діти, злегка відстають у навчанні та розвитку. Вони можуть бути занадто повільними, погано сприймати навчальний матеріал і жарти однокласників.
  • Агресивні діти. Надто запальні хлопці, готові кидатися в бійку з будь-якого приводу часто викликають у однокласників не страх, а бажання ще дужче роздратувати бідолаху.
  • Трохи рідше об’єктами знущань стають норовливі і зарозумілі діти. Колектив не прощає, якщо хто-то «хитріше за всіх».

 

Але навіть якщо ваш малюк не входить ні в одну з груп ризику, розслаблятися не варто. Розумні, спокійні і «благополучні» діти також не застраховані від долі жертви. Іноді навіть незначні промахи стають причиною для насмішок однокласників. Але такі причини швидко забуваються, і школяр знову «стане своїм» через пару днів, але осад може залишитися на все життя.

 

Як запідозрити, що дитина стала жертвою знущань

 

 

Дуже часто діти, які зазнають принижень і побиттю з боку інших школярів приховують свою проблему. Вони соромляться зізнатися у своїй слабкості або бояться кривдників. Запідозрити недобре батькам допоможуть деякі непрямі ознаки:

 

  • Часті травми у школяра. Це можуть бути нешкідливі на перший погляд подряпини або удари, які з’являються регулярно. Дитина може виправдовуватися, ніби він впав або вдарився граючи, боячись помсти кривдників або не бажаючи уславитися ябедою. Якщо такі нещасні випадки трапляються дуже часто, варто приділити увагу безпеки малюка.
  • Пропажа і псування речей. Якщо у школяра часто зникають особисті речі, або виявляються рваними, брудними і т. д., є привід запідозрити, що це справа рук недоброзичливців. У такій ситуації треба намагатися поговорити з нею по душах, не дорікаючи у псуванні речей. Відчувши себе в безпеці, він розповість, що сталося.
  • Відмова ходити в школу. Він може проявлятися в різних формах. Найчастіше просто заявляють, що більше туди не підуть. Але інколи буває складніше – школяр починає гірше вчитися, відмовляється робити домашні завдання, придумує собі хвороби, які заважають навчанню. До речі, якщо «симптоми» у дитини відразу проходять після того як дозволять не ходити в школу, він не обов’язково ледар і симулянт. Це цілком може бути психосоматичне захворювання.
  • Самоізоляція. Якщо ваш малюк раптом відмовляється від спілкування і ховається від інших – це явний сигнал про неблагополуччя в дитячому колективі. Часто діти приховують, що стали об’єктом цькування, якщо причина – їх власний негарний вчинок, або ж вони вважають себе винними через проблеми з самооцінкою. В такому випадку вони воліють ховатися від усього світу, навіть від рідних.
  • Самокатування. Це дуже небезпечна і тривожна ознака. Так зазвичай надходять діти в стані повної безпорадності й безвиході, якщо вони впевнені, що підтримки чекати нізвідки. У такій ситуації важливо не тільки розібратися з проблемами дитини, але і проаналізувати свою поведінку, зрозуміти, чому, маючи батьків, школяр відчував себе беззахисним.

 

Якщо дитина дійсно став жертвою знущань, необхідно негайно це припинити. Іноді це буває непросто, особливо якщо психологічна травма вже дуже глибока. Доведеться залучити педагогів і психологів, можливо, навіть правоохоронні органи. Головне – допомогти школяреві повернути самооцінку та віру в себе.

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here