Починати формувати хороші звички треба як можна раніше.
Наприклад, привчати малюка засинати самому в своєму ліжечку без заколисування можна ще до того, як йому виповниться рік. Трохи пізніше ви почнете привчати дитину мити перед їжею руки, на ніч прибирати на свої місця іграшки, потім – говорити «спасибі», першим вітатися зі старшими… Ще пізніше – поступатися в транспорті місцем літнім людям, допомагати старим і слабким, завжди доводити почате до кінця, виконувати будь-яку роботу не абияк, а добре…
Чим раніше ви почнете робити зусилля, щоб якийсь навик став звичним, виконувався автоматично, тим швидше досягнете успіху.
Звичка легко засвоюється, коли дитина наслідує дорослому.
Якщо дитина не бачить, як ви самі, прийшовши з роботи, миєте руки, як ви чистите зуби вранці, йому важко ці дії зробити звичними, навіть якщо ви постійно нагадуєте йому про них.
Звичку не створиш дресурою, це усвідомлений навик.
Дитина повинна не тільки вміти сам вимити руки, але і знати, чому їх необхідно мити. І отримувати задоволення від того, що він поступив правильно. Тому пояснюйте, чому треба вітатися, прибирати іграшки, говорити спасибі… І частіше хваліть за правильно виконану дію.
Щоб навик перетворився в звичку, потрібно нескінченне повторення.
На це піде чимало часу, але поспішати не можна. Виховання – взагалі процес довгий.
Придбання звички не варто дитині ніяких зусиль, зате вимагає неймовірних зусиль від його батьків.
Це помітив хтось із великих. Все так. Але ваші зусилля виправдані. Автоматизм у виконанні якихось дій вивільняє час на розвиток і творчість. А потім, що таке хороші звички? Це гарне виховання. І от коли діти стануть надходити правильно, навіть якщо ніхто за ними не спостерігає і ніхто їх не контролює, ви зі спокійною совістю скажете, що виростили вихованих людей.
