«Я ніколи не підвищу голос власної дитини», — обіцянка, яке дає собі кожна мама. Однак мало хто не порушив це дане собі обіцянку хоча б одного разу.
Що служить причиною крику?
В першу чергу – хронічна втома матері. Психологи стверджують, що якщо у жінки спочатку була установка, що кричати на дитину – це погано, то порушити її вона може тільки перебуваючи в стані сильного нервового або психічного виснаження.
Але як би не була велика мамина втому, не можна допускати того, щоб вона мала таку форму. Дитина не розуміє причину материнського крику, і з часом, якщо така манера спілкування повторюється знову і знову, втрачає можливість реагувати на спокійну мова. При цьому кричить мама сприймається не як найближча людина, гідний поваги, любові і приклад для наслідування, а як шумовий подразник.
Як же навчитися не підвищувати голос на дитину?
По-перше, якщо виникло бажання підвищити голос – краще взяти тайм-аут. Хоча б кілька хвилин «виключення» з ситуації можуть допомогти втриматися від крику.
По-друге, в той момент, коли вам хочеться закричати, уявіть себе на місці дитини, і уявіть своє обличчя під час крику. Психологи стверджують, що така думка може допомогти тримати себе в руках.
По-третє, знайдіть спосіб виливати своє роздратування і втому іншими способами: бити подушку, попинайте м’яч, порвіть газету на дрібні клаптики.
По-четверте, знаходите хвилини для себе. Якщо у мами є можливість побути наодинці з собою, вона набагато рідше дозволяє собі вийти з берегів».
По-п’яте, якщо ви все ж не стрималися, обов’язково поясніть дитині причину свого крику, а потім попросіть у нього вибачення і пообіцяйте, що дуже постараєтеся цього більше не допустити. Як кажуть сімейні психологи, в цьому випадку сам дитина може допомогти вам в наступний раз утриматися від негарної поведінки, нагадавши вам про ваші обіцянки.
