Так, спроби будувати машини, що виконують математичні операції почалися дуже давно і були успішними. Наприклад, багато хто з нас бачили, а то й користувалися арифмометром «Фелікс», який був цілком зручний для розрахунків, прискорював роботу інженерів і бухгалтерів. Але справжнім комп’ютером він не був. До цього виду механізмів скоріше можна віднести машину англійського професора Чарльза Беббіджа, яку він створював у 17 столітті. Він зробив діючу модель, яка була повністю автоматичною і могла роздрукувати результати. Вже через 10 років він зробив варіант механічного комп’ютера, який міг працювати з числами, зберігати результати. Важливо відзначити, що в цій машині був реалізований оператор «якщо».
Ця машина може бути сміливо вважатися справжнім комп’ютером, оскільки володіла всіма ознаками такого – у нього можна було ввести дані (на перфокартах), він мав процесор, що дозволяє проводити обчислення, але не такий як у нас, а складається з безлічі шестерень, стрижнів, осей), запам’ятовуючий пристрій. Безумовно інформація виводилася (друк). На жаль, ця машина не стала популярною з-за проблем з точністю виробництва деталей. А от введення даних за допомогою перфокарт використовувався ще дуже довго.
