Серед найпоширеніших захворювань гінекологічного характеру можна відзначити цервіцит шийки матки у жінок – так у медицині позначають запальний процес, що охоплює слизову оболонку матки. Найчастіше цервіцит плутають з ерозією шийки матки у жінок – при даному захворюванні на слизовій оболонці з’являються виразки. Для розвитку цервіціта необхідно наявність схильності до захворювання патологічних факторів, в першу чергу – впровадження патогенної мікрофлори в статеві органи. Збудниками найчастіше стають гонококи або гноєтворні бактерії, а також кишкові палички, стрептококи, стафілококи.
Захворювання частіше вражає молодих жінок, у віці 18-45 років, які ведуть активне статеве життя. Патологія пов’язана із запаленням інфекційного характеру і має дві форми: гостру і хронічну, причому хронічна форма розвивається переважно на тлі не вилікуваним до кінця гострою. Нерідко хвороба протікає в поєднанні з іншими інфекціями, такими як герпес, хламідіоз, гонорея, а також іншими патологіями статевої системи жінки. Часто хвороба діагностується спільно з трихомоніазом або іншими захворюваннями, що передаються статевим шляхом, потрапляючи в матку через пряму кишку, лімфоїдну тканину з током крові.
Крім незахищеного статевого контакту найважливішою причиною початку запального процесу є травма матки, внаслідок оперативного втручання або гінекологічного огляду. Травма може бути отримана при важких пологах, при встановленні внутрішньоматкової спіралі, при перериванні вагітності, вискоблюванні і т. п. Запалення може спровокувати наявність доброякісного новоутворення в матці – міоми, а також інші захворювання, часті застуди, вагініт, загальне ослаблення захисних властивостей організму жінки. Цервіцит шийки матки практично не діагностується у жінок, що досягли періоду клімаксу, переважно жінки перебувають у репродуктивному віці входять у групу ризику.
Найчастіше хвороба нічим себе не проявляє і діагностується лише у тих випадках, коли жінка звернулася до лікаря зі скаргами на інші інфекції. У тих випадках, коли цервіцит не розвинувся внаслідок інфекції, а на тлі перенесеної травми, діагностувати його буває вкрай важко. Лише в процесі повноцінного медичного огляду хвороба може бути виявлена лікарем-гінекологом.
Почервоніння (гіперемія) – один із симптомів, який досить часто супроводжує дане запалення шийки матки, в ряді випадків також виникає набряк, слизова набуває пухку структуру, на ній формуються невеликі ерозії, виразки. Найбільш характерні прояви цервіціта:
– біль у нижній частині живота слабка, ниючий;
– кров’янисті виділення з піхви, рідкісні;
– хворобливі менструації;
– слизові виділення з піхви – каламутні.
Одним із симптомів захворювання може стати загальна слабкість, занепад сил, внаслідок поширення запалення на сусідять з маткою внутрішні органи. Можливі часті позиви до сечовипускання, підвищена температура тіла.
Для жіночого організму описуване запалення стає досить серйозним іспитом і здатне привести до неприємних наслідків, які будуть найбільш яскраво виражені, якщо патологічний процес зайшов дуже далеко. Для того щоб уникнути ускладнень і своєчасно виявити захворювання необхідно регулярно обстежуватися у гінеколога, навіть без наявності якихось конкретних симптомів.
Цервіцит досить просто діагностується фахівцем за допомогою огляду шийки матки з використанням спеціальних медичних інструментів. Всі патологічні стани при підозрі на їх наявність, підтверджуються за допомогою лабораторних аналізів мікрофлори піхви, а також за допомогою інших досліджень.
Лікування цервіціта може бути загальним або місцевим, що залежить в першу чергу від причин, що призвели до захворювання. Якщо виною тому наявність інфекції, лікар виписує антибіотики. Курс терапії може тривати 1-2 тижні.
Хронічний цервіцит може нічим себе не проявляти тривалий час, висловлюючи свою присутність лише періодичними ниючими болями в низу живота, а також виділеннями. При тривалому протіканні захворювання цілком можливо розвиток незворотних наслідків, таких як утворення рубців і спайок на слизовій, дисплазія і навіть злоякісне новоутворення. Хронічна форма захворювання важко піддається лікуванню і нерідко стає перешкодою для зачаття.
