Аускультація (з латинської перекладається, як вислуховування) – спосіб дослідження функцій внутрішніх органів, який ґрунтується на уважному вислуховуванні звукових явищ. При обстеженні хворого відноситься до основних методів. Даний метод був запропонований в 1816 році Лаэннеком, їм же був винайдений і перший прилад для аускультації, названий стетоскопом. Лаэннек докладно описав і, власне, дав назву всім основним аускультативним феноменів.

Як заведено в акушерській практиці, при вислуховуванні живота вагітної і породіллі використовують акушерський стетоскоп, наділений лійкою більшого діаметру, на противагу звичайному. Стетоскопом лікар стосується оголеного живота вагітної, що дозволяє йому вислуховувати слабкі звуки серцевих тонів плода.

При аускультації часом уловлюються і інші звуки, які прослуховуються з організму матері. До них відносяться: биття черевної аорти, яке аналогічно пульсу самої вагітної, “дмуть” маткові шуми, відкриті в особливо великих кровоносних судинах, розташованих у бокових стінках матки (аналогічні пульсу жінки), а також і кишкові шуми неритмичного характеру.

Що стосується звукових явищ, що виходять від плоду, то до них відносяться, перш за все, серцеві тони, шум судин пуповини, також прослуховуються поштовхоподібні глухі неритмічні рухи плоду, причому вловлюються непостійне. В основному аускультацію проводять для прослуховування серцевих тонів плода, що є вірною ознакою вагітності. По серцевих тонів судять в цілому і про стан плода, що важливо під час пологів.

На початку другого триместру вагітності (буває з 18-20 тижні) досить добре прослуховуються стетоскопом серцеві тони, стають з кожним місяцем все виразніше. В основному вони прослуховуються з області живота, куди власне звернена спинка плода, як правило, ближче до голівки. В області грудної клітини плоду серцебиття ясно вислуховується тільки при особових передлежання.

Пов’язано це з причини того, що голівка при особовому передлежанні максимально розігнути і, тим самим, ближче прилягає до стінки матки грудка плода, ніж його спинка.

Серцебиття досить чітко фіксується нижче пупка при потиличному передлежанні, а при тазовому передлежанні вислуховується в основному на рівні або вище пупка. Також на рівні пупка, трохи ближче до голівки плоду прослуховується серцебиття при поперечних положеннях, а при багатоплідному виношуванні серцебиття плоду вислуховується зазвичай у різних відділах матки, причому виразно.

Під час самих пологів, при опусканні голівки плоду безпосередньо в порожнину тазу і її появі, найкраще прослуховується серцебиття ближче до симфізу, що виявляється практично по середній лінії живота.

 

Слід зазначити, що УЗД є, з всіх існуючих методів, найбільш достовірним при визначенні життя і смерті плода.

Виявлення у ембріона серцевої діяльності, можливо з 3-4 тижні. На ранніх термінах серцеву діяльність плода вдається виявити у 50 % жінок до 6-7 тижнів вагітності, на 8-му тижні – у 95 %, після 8-го тижня виношування дитини – у 100 %.

Також у лікарській практиці застосовують й інші методи, які дозволяють визначити характер серцевих тонів плода, а саме: кардіотокографія та фонокардіографія.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here