Давайте спробуємо розібратися в значенні терміна «самолюбство» і постараємося зрозуміти, що це таке. Отже, самолюбство – це риса характеру, яка властива всім, вона відрізняється лише ступенем, більшою чи меншою, у кожного своя. Самолюбство дозволяє визначити виграшні сторони, ступінь розвитку, комунікабельність, здатність до самокритики і нормальне сприйняття критики з боку, ідентифікуючи свою особистість. Ця особливість характеру дає можливість ставити перед собою високу планку, і з упевненістю досягати бажаного, почуття самолюбства штовхає нас вперед, дозволяє з отриманої критики зробити висновки, і поліпшити свій послужний список. Це своєрідна здатність ототожнювати свою значущість у ланцюжку – я і світ навколо.
Хворе або вражене самолюбство – що це значить?
Всього має бути в міру, це стосується і самолюбства. Його надлишок не дає людині адекватно оцінювати сили і можливості, сприймати доречну критику в свою адресу. При уязвленном самолюбстві, відмови і самі м’які спроби вказати на помилки, будуть прийняті в багнети, з подальшою бурхливою реакцією і навіть агресією. За переконанням психологів-практиків, загострене самолюбство є наслідком наявного комплексу неповноцінності, спробою приховати незадоволення собою за ідеальною маскою, але не є психічним розладом.
Самолюбство – це добре чи погано?
Відповідаючи на наступну питання, потрібно чітко розуміти, про яку міру самолюбства йде мова. Якщо мається на увазі адекватна самооцінка, почуття гідності, здатність приймати зауваження у свою адресу, але при цьому не давати себе в образу і досягати поставлених цілей – то звичайно добре. Мудреці говорили, що краще велике самолюбство, ніж низька самооцінка. Але коли мова йде про самолюбстві, яке видно не озброєним оком, що заважає існувати в соціумі, не дозволяє з розумом оцінити можливості і сили, якщо свої інтереси переважають над інтересами інших, особиста значимість вище інших людей – це не найкраща якість характеру. Слідом за хворим самолюбством прийде неврастенія, тому що людині буде постійно здаватися, що його недооцінюють, для розради самозакоханого его, пуститися у всі тяжкі: алкоголізм, обжерливість, наркоманія та інші асоціальні дії.
Як позбутися від самолюбства?
У випадку адекватного самолюбства, 
не варто від нього позбавлятися, це швидше привід для гордості, ніж недолік. Самолюбство, в межах нормальних буде двигуном вперед, до звершень і здобутків, бажання до саморозвитку, здатність витягувати особисту вигоду із зазначених помилок і поразок. Коли мова йде про хворого, уязвленном самолюбстві то, швидше за все, без допомоги кваліфікованого психолога та відвідування тренінгів не обійтися. Тому що самозакохана людина не повірить вам на слово, що має проблеми з самооцінкою.
Цінуйте себе гідно, вірте в особисті можливості, і не давайте себе в образу.
