Всі ми іноді отримуємо дрібні травми – садна, подряпини або порізи, і треба вміти їх правильно обробити, щоб не занести в ранку інфекцію. З цією метою відмінно справляються особливі хімічні речовини, які називають антисептиками, але якщо мова йде про дитину, до вибору ефективних і безпечних препаратів необхідно поставитися особливо ретельно, щоб не завдати організму шкоди. Тому, потрібно знати, які засоби варто тримати в дитячій аптечці, а від яких варто відмовитися на користь більш сучасних.

Коли починають застосовувати?

Протимікробні засоби і антисептики застосовуються батьками практично з народження малюка – перш
всього, вони необхідні для області обробки пупкової ранки, яка гоїться перші пару тижнів життя. Потім ними ж користуються для обробки дрібних саден, ранок, порізів або подряпин, укусів комах. Однак, далеко не всі батьки знають, що крім основного антисептичного ефекту, препарати володіють і деякими іншими ефектами і в різних ситуаціях краще користуватися різними видами антисептиків. Крім того, перелік оброблюваних поверхонь у різних видів антисептиків свій, деякими можна користуватися повсюдно, а в інших спектр застосування істотно обмежений. Щоб правильно застосовувати кожен і препаратів, поговоримо про них докладніше – де, коли і як їх застосовують.

Трохи медицини

Антисептики – це клас лікарських препаратів, ефект яких полягає в усуненні патогенних мікроорганізмів при нанесенні їх на шкіру або слизових оболонок. У кожного з цих препаратів є ряд типових особливостей, які відрізняють даний препарат від всіх інших антисептичних препаратів та протимікробних засобів, які відомі в медичній практиці. При нанесенні антисептиків на шкіру або слизові, на них створюється підвищена концентрація діючих речовин, що надають переважна вплив на мікроби і віруси, і іноді також і грибки, і з-за цього дані речовини є свого роду універсальними засобами в боротьбі з інфікуванням. Крім цього, діють речовини тільки місцево й поверхово, не всмоктуючись з поверхонь у кров і не надаючи і негативних побічних ефектів на органи тіла, і отже, ці речовини краще і безпечніше, добре переносяться дитячим організмом. Крім основного антисептичного ефекту дані речовини мають також деякими іншими властивостями – дезінфікуючим, дезодорує, підсушують, припікаючою, протизапальну, регенеруючу та іншими.

До основних показань для застосування антисептиків (або їх розчинів з різними основами) відносяться:

  • оброблення ранових поверхонь у травматології і хірургії,
  • обробка порізів, саден і подряпин,
  • обробка пупкової ранки, до повного її загоєння,
  • комплексне лікування опіків,
  • лікування грибкових уражень шкіри,- лікування гнійних елементів на шкірі,
  • терапія різних патологічних проявів в порожнині рота (виразки, стоматит),
  • лікування окремих уражень очей і повік (кон’юнктивіт, блефарит),
  • лікування уражень статевих органів.

Для застосування в кожній з цих галузей застосовуються свої, особливі види антисептиків, хоча є серед них і універсальні, але варто уважно вивчати інструкцію з їх застосування і область дії.

 

Правила застосування антисептиків

  • Будь антисептик, потрібно застосовувати так, щоб він не завдавав шкоди дитині, при цьому допомагав швидко і відносно безболісно, і значить, їх потрібно використовувати строго за призначенням. У дітей дозволені до застосування тільки ті медикаменти, які не мають токсичних ефектів, не володіють властивістю резорбції всередину організму (не всмоктуються в кров) і які самі не пошкоджують поверхні дитячої шкіри і слизових.
  • Заборонені до застосування у дітей розчини формаліну, мазь Вишневського (хоча її вперто застосовують у «бабусиних» рецептів), розчини з борною кислотою і саліцилової кислотою, розчини з міддю або ртуттю. При застосуванні розчинів в області носа або горла, очей, заборонено використовувати масляні і спиртові розчини, що застосовуються тільки водні розчини більш низьких концентрацій.
  • Перед початком обробки шкіри або слизових оболонок дитини розчинами необхідно ретельно з милом вимити руки, після обробки потрібно стежити за тим, щоб дитина не могла чіпати ранки або садна, не роздряпує болячки – це буде повторний ризик інфікування і розносу інфекції по тілу. Якщо ранки досить глибокі, з пошкодженням підшкірних шарів і тканин, антисептики не можна заливати або закопувати в ранки – це
    дуже болюча процедура, і вона призводить до додаткової травматизації тканин, опіків тканин і їх некрозу. Винятком з цього правила є тільки перекис водню – її використовують на всіх поверхнях ранок. Іншими антисептиками обробляються тільки краї рани з пошкодженої області і частково неушкодженої шкіри.
  • Якщо антисептик потрібна для обробки різних елементів на шкірі при її ураженні, як наприклад, бульбашки або гнійнички, варто попередньо проконсультуватися з лікарем-педіатром або дерматологом, не рє з антисептиків підійдуть для цієї мети. Самостійної застосування антисептиків при таких патологіях може призвести до погіршення стану, ускладнень або поширенню інфекції, а за рахунок барвників деякі антисептики можуть замаскувати справжню картину того, що відбувається.
  • Крім усього іншого, важливо пам’ятати і про те, що у всіх антисептичних розчинів є певний строк придатності та особливі умови зберігання, щоб вони не втратили всіх своїх необхідних для основного ефекту властивостей. Зазвичай антисептики зберігаються в темному, прохолодному і сухому місці у флаконах з щільно привинченными кришками, іноді в темному склі.

Які види антисептиків бувають і як їх правильно застосовувати?

Антисептики бувають у розчинах – водному, спиртовому або масляному (рідко), у вигляді порошків, спреїв, гелів, кремів, мазей і т. д. Поговоримо про найбільш поширених.

  • Перекис водню розчин. Для обробки ран і саден випускають водний розчин перекису водню в концентрації діючої речовини 3%. Він має вигляд безколірної прозорої рідини, яка практично не має смаку і з зовсім слабким запахом. Ці розчином можна користуватися практично з народження для обробки ранок і саден, перекисом водню відмочують і знімають скоринки в області пупкової ранки малюка. В області ранок відбувається хімічна реакція, в результаті якої відбувається виділення атомарного кисню, згубного для мікробів і вірусів. За рахунок того, що вміст ранки спінюється, відбувається її очищення від мікробів, сторонніх часток і гною, залишків загиблих клітин і тканин, при цьому повністю стерилізуючого ефекту перекис водню не дає. Крім обробки пупкової ранки, перекис водню застосовують для того, щоб відмочити скоринки на ранках і присохлі пов’язки, видалити запікшу в ранках кров, обробити дрібні садна і порізи, провести обробку порожнини рота або зубів, становить дрібні кровотечі з ранок. При обробці ранок перекис не дратує больових рецепторів і не дає відчуття, що щипає ранку. Важливо пам’ятати, дуже небезпечним є потрапляння перекису водню в очі, розчин може викликати хімічний опік слизової оболонки і зниження гостроти зору. Якщо перекис потрапила в очі необхідно негайно промити очі великою кількістю води та звернутися до лікаря-офтальмолога. Продається і зберігається перекис водню у флаконах темного скла або непрозорих пластикових флаконах з крапельницею на кінці, на прямому світлі перекис втрачає свою активність.
  • Розчин брильянтової зелені (зеленка). Зазвичай застосовуються спиртові або водні розчини брильянтового зеленого, це особливі кристали, що розчиняються у воді, барвник смарагдового кольору. Зазвичай застосовуються рідини темно-зеленого кольору в концентрації 0.1-0.2% водний розчин або 1-2% спиртовий розчин. Водні розчини готуються спеціально за рецептом лікаря в аптеці і застосовуються для обробки слизових оболонок. Спиртові розчини продаються готовими в аптеках і застосовуються ТІЛЬКИ для обробки шкіри, ніякі інші слизові оболонки ними обробляти не можна! Також сьогодні існує зеленка у вигляді флаконів-пензликів і олівців, які зручно носити з собою або брати в подорожі. Зеленку застосовують з народження – обробляють пупкову ранку, садна і порізи, подряпини, висипи при дитячих інфекціях (вітрянка, герпес). Діюча речовина в зеленці – аніліновий барвник, що надає зеленці її впізнаваний колір, доповнює ефект невеликий відсоток спирту. Розчин швидко надає дезінфікуючий і знезаражуючий ефект, що призводить до загибелі мікробів в області ранок. Володіє більш м’яким і слабким у порівнянні з йодом марганцівкою ефектом, підходить для чутливої шкіри немовлят. Її застосовують при наявності площі пошкодження більше 2 см в діаметрі. Протипоказана зеленка при підвищеній до неї чутливості або при наявності рясного кровотечі з ранки, а при наявності інфікованих гнійних ран вона може бути малоефективна. Забороняється нанесення зеленки в область мокнучих ранок або спільно з розчином йоду, хлору або аміаку, так як вони руйнують діючу речовину препарату. Водний розчин зеленки зберігається до 10 діб, спиртовий в закритому флаконі не більше двох років.
  • Розчин йоду. У педіатрії дозволені до застосування розчини тільки до 5%, так як великі концентрації розчину призведуть до сильних опіків шкіри дітей. Сьогодні, крім спиртового розчину існує і форма олівця з йодом. Не рекомендовано застосування йоду у дітей до року з-за підвищеної чутливості шкіри, він може викликати роздратування і навіть опік. Крім основного протимікробної дії, йод має виражений протизапальний ефект. Він усуває всіх патогенних мікробів на шкірі, якій вона обробляється, але крім цього, має ще й подразнюючу дію. При нанесенні йоду на ранки виникає печіння і свербіж, біль, особливо при попаданні на пошкоджені її ділянки. Основним показанням до застосування йоду є гнійничкові і запальні ураження шкіри, грибок нігтів і шкіри, обробка дрібних саден та подряпин, країв ранок та операційного поля у хірургії з метою попередження занесення інфекції. Заборонено до використання одночасне застосування йоду з ихтиолом або нашатирем, так як відбувається посилення подразнювальної дії. Також заборонено застосування йоду на слизових рота або попадання його в рани, де відбувається формування вираженого некрозу тканин. Обробку проводять тільки навколо рани з пошкодженої та непошкодженій шкірі. Сьогодні існує препарат бетадин на основі йоду, але позбавлений його негативних властивостей, він застосовується у вигляді розчинів і мазей. Його наносять на область слизових і на самі рани, він не пече і тому дозволений до застосування навіть у новонароджених, ефективно і швидко діє і безпечний.
  • Розчин перманганату калію (марганцівка). Перманганат калію – це темно-фіолетові і вкрай їдкі кристали, з яких готують розчини різної концентрації – від темно-фіолетового до рожевого. Сьогодні перманганат калію виписується в обмежених кількостях і лише за рецептом, та строго розводиться за всіма правилами, так як попадання кристалів на шкіру дає сильний хімічний опік. Крім антисептичного ефекту, розчин марганцівки має дезодоруючу, підсушують і протизапальним ефектами. У високих концентраціях він також проявляє дубящий, прижигающий і дратівливий ефект. Препарат застосовують у дітей з народження для обробки пупкової ранки і додають у воду для купання до тих пір, поки пупкова ранка не заживе або якщо є проблеми на шкірі у вигляді прищиків або алергії. Марганцівкою дезінфікують воду для купання дітей, застосовують при мокнутиях на шкірі і запальних процесах, а при сухості і шелушінні шкіри вона протипоказана. Концентрований розчин готують з теплої води з додаванням в неї кристалів і ретельно розмішують, для купання розчин високої концентрації проціджують і розводять у ванні. Заборонено додавати кристали марганцівки у воду ванни, вони можуть не до кінця розчинитися і викликати на шкірі дитини опік. Застосовують розчини марганцівки в різних концентраціях при гнійничкових захворюваннях шкіри, обробляють їм шви і рани, виразки у роті при стоматиті, слабкими розчинами промивають очі при кон’юнктивітах. Готовий розчин зберігають в холодильнику не більше доби, аптечні розчини марганцівки зберігають до 10 діб, порошок зберігають у щільно закритих флаконах у сухому темному місці.
  • Розчин мірамістину. Це антисептик мірамістин нового покоління, широко розповсюджений сьогодні в багатьох галузях медицини. Препарат має виражену противірусну й протимікробну дію, вбиває грибки, в тому числі і стійкі до інших видів антисептиків. Розчин мірамістину прозорий, безбарвний, не має запаху і смаку, у нього відсутня подразнюючий ефект на шкіру і слизові, він не дає алергії, і його дозволено застосовувати з народження. У складі препарату немає спирту і дратівливих речовин, обробка їм безболісна і нешкідлива. Мірамістин застосовується при обробці ран і порізів, саден, допомагає при сонячних та термічних опіках, їм же обробляється порожнину рота при стоматитах і болю в горлі, ангінах. Він показаний при кандидозі порожнини рота і слизових оболонок, при ураженні грибком нігтів і шкіри. Застосування його нескладне – ватний тампон, рясно змочують розчином і обробляють, крім основного ефекту, мірамістин має і ранозагоювальну дію. Також випускається мазь з мірамістином, яка використовується для зовнішнього застосування в області пошкодженої шкіри або ран, її наносять після попереднього очищення рани перекисом водню під стерильну пов’язку.
  • Розчин фурациліну. Застосовується або готовий аптечний розчин в концентрації 0.02% або його готують з таблеток, розчиняючи їх у воді. Відмінно підходить цей розчин для полоскання горла при інфекційних ураженнях і промивання носа і очей, для обробки шкірних покривів. Препарат добре переноситься дітьми, не має дратівливими ефектами, допомагає в загоєнні дрібних саден і ранок. Основне його застосування – лікування опіків, фурункульозу, кон’юнктивітів, гнійних ран, промивання порожнин тіла. Будинки розчин готується просто – на 100 мл теплої води або фізіологічного розчину додають одну таблетку, потовчену в порошок і ретельно розмішують до повного розчинення препарату. Готовий розчин має яскраво-жовтий колір і специфічний смак і запах, зберігається не більше доби в холодильнику. Його наносять за допомогою ватних кульок або дисків.
  • Розчин хлорофіліпту. Це рослинний препарат з антисептичними властивостями, що випускається у вигляді спиртового або масляного розчину, що він являє собою екстракт хлорофілу з листків евкаліпту. Препарат застосовується з народження без особливих обмежень, його застосовують для обробки дрібних порізів і ранок, саден та подряпин. Крім цього, ним користуються при гнійничкових ураженнях шкіри, пітниці з ознаками інфікування, при стоматитах, і для обробки пупкової ранки замість інших антисептиків. Важливо пам’ятати, що спиртовий розчин не застосовується для слизових оболонок, а для обробки носа можна застосовувати і масляних до 12 років. Перед застосуванням саме хлорофіліпту варто проконсультуватися у лікаря.

Сьогодні існують і інші антисептики, про яких ми не розповіли і якими можна користуватися строго по інструкції. Якщо ж виникають сумніви в застосуванні препарат, варто зайвий раз проконсультуватися з лікарем.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here